Трьохсвятительська вулиця
Трьохсвяти́тельська ву́лиця — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Європейської площі до Михайлівської площі. Прилучаються вулиці Хрещатик і Костельна. Історія Вулиця виникла у XVII столітті. Її назва походить від церкви Трьох Святителів, що знаходилася на Михайлівській площі. Церкву було знищено у 1934–1935 роках, для будівництва майбутньої Урядової площі. Зараз на її місці[1] — єдиний будинок з ансамблю споруд, які мали бути зведені на площі — колишній будинок обкому та міському компартії УРСР, а нині будівля міністерства закордонних справ України. У XVIII — на початку XX ст. вздовж парного боку вулиці від Володимирської гірки до монастиря розташовувалися дерев'яні рундуки, де продавали лампади, ладанки, ікони, хрести. У середині XVIII виробництво релігійних товарів стало одним з головних занять київських міщан[2]. На початку XIX століття вулицю перейменували на Театральну, на честь першого у місті, тоді ще дерев'яного театру, зведеного у 1805 році, який знаходився приблизно на місці сучасного Українського дому. В ті часи вулиця пролягала до Подолу, у бік якого повертала поблизу теперішнього фунікулеру, і включала до свого складу сучасний Боричів узвіз. У 1830–40-х роках, внаслідок реконструкції Старого Києва, напрямок пролягання Трьохсвятительської вулиці змінено в бік Андріївського узвозу, вона складала єдине ціле з сучасною Десятинною вулицею. У 1919 отримала назву вулиця Жертв Революції[3][4], за однією з версій, у пам'ять про революціонерів-більшовиків, яких 24-25 грудня 1918 року вели цією вулицею на розстріл на Володимирську гірку (назву підтверджено 1944 року[5]). Пізніше, у 1955 році, коли в рамках «відлиги» поняття «жертви революції» набуло неоднозначного характеру (можливо, через можливість ототожнювання з ними жертв більшовицького Червоного терору), вулиця отримала назву Героїв Революції[6]. У середині 1930-х планувалася реконструкція вулиці зі зменшенням її кута схилу.[7] У 1958 році від Трьохсвятительської вулиці відокремлено Десятинну вулицю, після чого вона набула сучасних розмірів. Історичну назву вулиці відновлено 1992 року[8]. Пам'ятки архітектуриБудинки № 4, 4-а, 4-б та 4-в є комплексом Михайлівського монастирського готелю. Він будувався у кілька етапів, з 1857 по 1907 рік. Будинок № 4 є найновішим з комплексу, він зведений за проектом Євгена Єрмакова у 1906–1907 роках. Будинок № 4-в зведений у 1883 році (архітектор Володимира Ніколаєв). Під час Першої світової війни у 1914 році тут розміщувався штаб і дві роти добровольців Чехословацької дружини, сформованої з російських чехів та словаків. У 1918 році тут були казарми гайдамаків Симона Петлюри. Після громадянської війни — студентські гуртожитки, пізніше — інститути Академії наук України. Непарний бік вулиці майже повністю зберіг забудову кінця XIX — початку ХХ століття, окрім будинку № 1[2]. Будинок № 5 — особняк купця Д. Трахтенберга, № 7 — прибутковий будинок (1913–1914 роки), зведений на території садиби Олександрівського костьолу, стиль — пізній модерн. Будинки № 11, 13 — прибуткові будинки (поч. XX ст.) Михайлівський монастирДо Трьохсвятительської вулиці відносяться наступні історичні споруди на території монастиря:
Відомі особи, пов'язані з Трьохсвятительською вулицеюУ будинку № 13 проживали художники Михайло Врубель та Вільгельм Котарбінський. У будинку № 4 у 1902 році зупинялася письменниця Марко Вовчок. Пам'ятники та меморіальні дошки
На території Михайлівського Золотоверхого монастиря знаходиться монумент «Жертвам за Віру» 1988 (відреставровано та освячено у 2019 році), скульптор Євген Прокопов, архітектор Нестор Попович. Пам'ятник студентам та викладачам Київської духовної академії скульптура «Гефсіманське боріння». Установи та заклади
Зображення
Примітки
Джерела
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
