Туманов Семен Ісайович

Туманов Семен Ісайович
Ім'я при народженні	Семен Ісаєвич Цейтлін
Дата народження	22 липня 1921(1921-07-22)[1]
Місце народження	Сімферополь, Кримська АРСР
Дата смерті	22 червня 1973(1973-06-22)[1] (51 рік)
Місце смерті	Москва, СРСР
Громадянство	СРСР
Alma mater	Державний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1951) і Вищі курси сценаристів і режисерівd (1959)
Професія	кінорежисер, сценарист, театральний режисер
Кар'єра	1947—1973
Заклад	Вищі курси сценаристів і режисерівd
Нагороди
IMDb	ID 0876493

Семе́н Іса́йович Тума́нов (справжнє прізвище Цейтлін; нар. 22 липня 1921, Сімферополь, Кримська АРСР — пом. 22 червня 1973, Москва^[2]) — радянський режисер театру і кіно, сценарист.

Народився в Сімферополі, відразу після народження опинився в Тегерані, де його батько отримав роботу в посольстві РСФРР в Ірані^[2]. Навчався в московській середній школі № 187, тоді вже почав займатися театром^[3]. З 1940 року служив у Червоній армії. У роки Німецько-радянської війни був кулеметником 2-го гвардійського мотоциклетного полку, воював на Північно-Західному, Калінінському, Західному, 3-му Білоруському фронтах, військове звання — єфрейтор. Вже в ті роки виявляв схильність до художньої самодіяльності^[4].

Після демобілізації вступив на режисерський факультет Державного інституту театрального мистецтва (майстерня Ю. А. Завадського). Студентом, в середині 1940-х років, створив театральну студію «Романтики»^{[ком. 1]}. Після закінчення інституту в 1951 році, маючи непереборні труднощі з дипломом через «п'яту графу», взяв прізвище матері.

У 1959 році пройшов Вищі режисерські курси при кіностудії «Мосфільм»^[6] (майстерня М. Ромма). Пізніше, в 1969—1972 роках, викладав курс «Робота з актором» слухачам Вищих курсів сценаристів та режисерів.

Працював режисером у Ленінградському театрі імені Ленінського комсомолу та Московському драматичному театрі імені К. С. Станіславського, а також був художнім керівником молодіжного Театру-студії при Палаці культури ЗІЛа^{[2][ком. 2]}.

У співавторстві з Г. А. Капраловим написав п'єсу «Третя стража», поставлену в 1970 році в БДТ Г. А. Товстоноговим. Автор мемуарів про війну, частина з них — «Листи про кохання і про війну» потрапила до збірки «Мистецтво в бойовому строю» (1985)^[7], решта — досі не видана^[8].

Похований на Хімкинському цвинтарі^[9].

• батько — Ісай Семенович Цейтлін (1896—?)^[2];
• мати — Євдокія Тимофіївна Туманова (?—1945)^[2];
• дружина (з 1946 року) — Діна (Владилена) Михайлівна Мусатова (нар. 1925), актриса, кінорежисерка-документаліст^[2].

Театральна студія «Романтики»

• «Аленька квіточка» (Аленький цветочек) за однойменною казкою С. Аксакова
• «Безплідні зусилля кохання» (Бесплодные усилия любви) за п'єсою В. Шекспіра
• «За годину до світанку» (За час до рассвета) О. Галича
• «Урок донькам» (Урок дочкам) І. Крилова

Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу (1951)

• 1951 — «Аленька квіточка» (Аленький цветочек) за однойменною казкою С. Аксакова

Московський драматичний театр імені До. З. Станіславського (1952—1963)

• 1952 — «Дівчини-красуні» (Девицы-красавицы) О. Симукова (разом з М. Яншиним)^[10]
• 1953 — «Крихітка Дорріт» (Крошка Доррит) А. Бурштейна (за Ч. Дікенсом)
• 1954 — «Дні Турбіних» (Дни Турбиных) М. Булгакова (разом з М. Яншиним)
• 1954 — «Кохання Ані Березко» В. Пістоленка
• 1956 — «Перед весіллям» (Перед свадьбой) В. Пістоленка
• 1963 — «Тригрошова опера» Б. Брехта у перекладі Е. Еткінда^{[ком. 3]}

Московський драматичний театр ім. н. Єрмолової (1955)

• 1955 — «На добрий час» В. Розова

Молодіжна театральна студія при ДК ЗІЛ (1955—1960)

• 1955 — «Роки мандрівок» (Годы странствий) О. Арбузова
• 1957 — «Безплідні зусилля любові» (Бесплодные усилия любви) за п'єсою В. Шекспіра
• 1957 — «Похідний марш» («За годину до світанку») [Походный марш (За час до рассвета)] О. Галича
• 1958 — «Таке кохання» П. Когоута
• 1960 — «Два кольори» (Два цвета) А. Зака та І. Кузнєцова

Сценарист

• 1966 — Три Андрії (Три Андрея)
• 1967 — Микола Бауман (Николай Бауман)
• 1973 — Останній подвиг Камо (Последний подвиг Камо) (разом з Г. Капраловим)
• 1975 — Приймаю на себе (Принимаю на себя) (разом з Г. Капраловим)

• медаль «За бойові заслуги» (10 липня 1943)^[12]
• медаль «За оборону Москви» (1945)^[2]
• медаль «За відвагу» (5 березня 1945)^[13]
• медаль «За відвагу» (22 травня 1945)^[4]
• медаль «За взяття Кенігсберга» (11 грудня 1946)^[2]
• медаль «За перемогу над Японією» (9 червня 1946)^[2]
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (5 червня 1946)^[2]
• ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (26 січня 1966)^[2]
• медаль «За трудову відзнаку» (23 серпня 1971)^[2]

• Ковалёва М., Туманов С. Письма о любви и войне // Искусство в боевом строю (1941—1945) // Воспоминания, дневники, очерки / Ред.-сост. И. Н. Сахарова. — М. : Искусство, 1985. — 399 с. — 25000 прим.
• Кино. Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — 640 с. — 100000 прим.
• Никифоров Алим. Хроника неподнятого занавеса. — М. : Аквинт, 1999. — 360 с. — 250 прим. — ISBN 5-900980-02-04.

• Туманов Семён Исаевич. Киноискусство. История кино (рос.). Процитовано 21 квітня 2024.
• Туманов Семён Исаевич. Биографический банк данных «Личности» (рос.). Процитовано 21 квітня 2024.