Тіа Каррере
Тіа Каррере (англ. Tia Carrere, справжнє ім'я — Алтея Жанеро (англ. Althea Janairo); нар. 2 січня 1967, Гонолулу) — американська акторка, модель, співачка та кінопродюсерка. БіографіяЗа власними словами, вона «частково китаянка, частково іспанка, частково філіппінка». Її молодшій сестрі в дитинстві важко давалося вимова імені «Алтея» — в неї виходило «Тіа». Пізніше Алтея Джанейро буде відома під ім'ям Тіа Каррере (на честь її кумирки — акторки Барбари Каррери). Відвідувала приватну школу для дівчаток; з 11 років брала уроки вокалу, щоб здійснити мрію стати знаменитою співачкою. Перший альбом, який вона випустила, так і називався — «Мрія» («Dream»). Однак особливого захоплення він не викликав. Кар'єра акторки почалася досить несподівано. Коли їй було 17 років, її помітили в магазині батьки кінопродюсера. «Вони побачили мене і сказали, що їхній син працює над створенням фільму і що я прекрасно підійшла б на роль однієї з героїнь». Її дебютом стала роль медсестри Джейд в серіалі «Головний госпіталь» (1985—1987). Потім з'являлася на телебаченні у фільмах «Байки зі склепу», «Команда А», «МакГайвер». Попри те, що в той час її кар'єра просувалася досить повільно, Каррере любила і любить акторську роботу. В 1994 році вона була визнана «Кінозіркою завтрашнього дня». У великому кіно почала зніматися з 1986 року, коли вийшов фільм Джека Бревмана «Жах зомбі», в якому вона зіграла Емі. Відтоді вийшло понад 40 кіно- і телефільмів з її участю. Вона однаково добре грає в невеликих ефектних ролях у високобюджетних блокбастерах («Правдива брехня» з Арнольдом Шварценеггером, «Сонце, що сходить»), комедіях («Світ Вейна»), в недорогих бойовиках («Безсмертні», «Дах світу», «Розбірки в маленькому Токіо»). Найбільшу популярність їй принесла роль рок-співачки Кассандри в музичній молодіжної комедії «Світ Вейна» (1992). У картині звучать пісні у її виконанні. «Світ Вейна» був надзвичайно популярним, зайнявши п'яте місце в американському кінопрокаті 1992 року, зібравши 121 млн доларів. Незабаром вийшов сиквел фільму — комедія Стівена Сурджіка «Світ Вейна 2» (1994). 22 листопада 1992 року Каррере одружилася з продюсером Ілаєм Самахом. В шлюбі народила дочку, у 2000 році розлучилися. Однак вони є власниками продюсерської компанії «Phoenician Films», під їхнім керівництвом виходять картини, в тому числі за участю Еда Гарріса та Антоніо Бандераса. Відтоді репертуар самої Каррере помітно розширився внаслідок спродюсованих нею фільмів: «20 побачень» (1998) і «Безсмертні» (1999). У кримінальному бойовику «Безсмертні» вона знялася Еріком Робертсом, Крісом Роком і Джо Пантоліано. З 1999 по 2002 рік Каррере знімалася в ролі професора археології Сідні Фокс в «Мисливці за старовиною» - синдикованому пригодницькому серіалі, що нагадує «Індіану Джонса» та «Лару Крофт». У цей час Каррере з'явилася на обкладинці чоловічого журналу Maxim. «Мисливці за старовиною» тривав три телевізійні сезони за контрактом. Потім Каррере озвучила сестру Лайло Нані в анімаційному фільмі «Ліло і Стіч» (2002) та його спін-оффах, а також королеву Тир'ані з мультсеріалу «Дак Доджерс» (2003). Вона також озвучила Снукі в анімаційному фільмі 2005 року «Алоха, Скубі-Ду!» [6]. Каррере позувала оголеною для січневого випуску Playboy 2003 року. Фотографії були перевидані в німецькому грудневому номері журналу за 2006 рік[7]. Вона брала участь у популярному реаліті-шоу «Танці з зірками» у 2006 році. Вона виступала в парі з професійним танцівником Максимом Чмерковським. Одним і в підсумку посіла шосте місце[8]. Пізніше в 2012 році Каррере взяла участь у п'ятому сезоні «Учень знаменитості», але її «учнівство» у Дональда Трампа, «боса» шоу, було припинено на п'ятому тижні того сезону.[9] Вона з'являлася як запрошена зірка у низці телевізійних шоу, серед яких «Назад до тебе», «Nip/Tuck» та «Пакгауз 13». Вона також з'явилася в кількох епізодах шостого сезону серіалу «Стримай свій ентузіазм» як дівчина Річарда Льюїса. У 2020 році Каррере зіграла Леді Небезпеку у всіх десяти епізодах серіалу Netflix «Ейджей і Королева» [10]. ФільмографіяАкторка
Телебачення
Озвучування
Продюсер
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia