Тікунов Вадим Степанович

Вадим Степанович Тікунов Вадим Степанович Тикунов
Народження:	8 квітня 1921(1921-04-08) Симбірськ, СРСР
Смерть:	16 серпня 1980(1980-08-16) (59 років) Яунде, Камерун
Країна:	СРСР
Партія:	КПРС
Нагороди:

Вади́м Степа́нович Тікуно́в (8 квітня 1921(19210408), місто Симбірськ, Російська Федерація — 16 серпня 1980, місто Яунде, Камерун) — радянський державний діяч, дипломат, генерал внутрішньої служби 2-го рангу (відповідає генерал-лейтенанту), міністр внутрішніх справ (далі — громадської безпеки) РРФСР. Депутат Верховної Ради РРФСР 6-го скликання (від Чечено-Інгуської АРСР). Депутат Верховної Ради СРСР 7-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1971 роках.^[1].

Народився 8 квітня 1921 року в Симбірську. У 1939 році закінчив середню школу

У 1939—1942 роках навчався в Алма-Атинському державному юридичному інституті.

Член ВКП(б) з 1942 року.

З серпня 1942 по березень 1944 року — секретар Актюбінського обласного комітету комсомолу,

У березні 1944 — вересні 1945 року — інструктор, керівник групи відділу пропаганди і агітації ЦК ВЛКСМ.

У вересні 1945 — березні 1947 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМ Естонії.

У березні 1947 — лютому 1951 року — 1-й секретар Владимирського обласного комітету ВЛКСМ.

У лютому 1951 — січні 1952 року — секретар Владимирського міського комітету ВКП(б).

У січні — червні 1952 року — секретар Владимирського обласного комітету ВКП(б).

З червня 1952 року — в апараті ЦК КПРС, з червня 1954 по листопад 1958 року — завідувач сектора органів державної безпеки відділу адміністративних органів ЦК КПРС. З листопада 1958 по серпень 1959 року — заступник завідувача відділу адміністративних органів ЦК КПРС.

З 1959 року — в органах держбезпеки СРСР. З 28 серпня 1959 по 21 липня 1961 року — заступник голови КДБ СРСР^[2].

З 25 липня 1961 по 17 вересня 1966 року — міністр внутрішніх справ РРФСР (з грудня 1962 року — Міністерство охорони громадського порядку РРФСР).

У липні 1966 року, коли було створене Міністерство охорони громадського порядку СРСР, очікувалось, що його очолить Тікунов, проте у вересні 1966 року міністром був призначений Щолоков, близький до Брежнєва. Тікунов був переведений на роботу в апарат ЦК КПРС.

З 1967 по жовтень 1969 року — заступник голови Комісії ЦК КПРС з виїздів за кордон.

З жовтня 1969 по 1974 рік — радник-посланець в посольстві СРСР в Румунії.

29 березня 1974 — 28 серпня 1978 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Верхній Вольті.

28 серпня 1978 — 16 липня 1980 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР у Камеруні, надзвичайний і повноважний посланець 1-го рангу.

Помер 16 липня 1980 року в Яунде (Камерун).

• орден Леніна (1961)
• орден Трудового Червоного Прапора (28.10.1948)
• інші нагороди

• (рос.) Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Историко-биографический справочник / Сост. В. И. Ивкин. — Москва, 1999.
• (рос.) Л. Млечин. Железный Шурик. — Эксмо, Яуза^[ru], 2004. — ISBN 5-966-07638-7.
• (рос.) А. И. Кокурин, Н. В. Петров^[ru]. Лубянка. Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ, 1917—1991.