Тімрот Олександр Григорович

Тімрот Олександр Григорович
Alexander Reinhold Carl Lionel von Timroth
Народився	15 квітня 1865(1865-04-15) Рига
Помер	2 березня 1944(1944-03-02) (78 років) Ніцца
Поховання	Російський цвинтар Кокад
Країна	Російська імперія
Національність	балтійські німці[1]
Діяльність	дипломат
Alma mater	Училище правознавства
Знання мов	німецька
Конфесія	лютеранство
Рід	von Timroth familyd
Батько	Gotthard von Timrothd
Мати	Olga Karolina Marie Theodora von Timrothd
Нагороди

Олекса́ндр Григо́рович Тімрот (15 квітня 1865 — 2 березня 1944, Ніцца) — статс-секретар Державної ради Російської імперії, сенатор. Військовий аташе у складі Дипломатичної місії Української Держави до Королівства Швеції

Лютеранин. З потомствених дворян Санкт-Петербурзької губернії. Син генерал-майора Готгард (Григорія Олександровича) фон-Тімрот (1827—1880) і баронеси Ольги Кароліни фон-Раден (1828—1903). Молодші брати Готгард і Лев — генерал-майори, георгіївські кавалери.

У 1886 році закінчив Імператорське училище правознавства з чином IX класу і вступив на службу в Міністерство юстиції Російської імперії з направленням в канцелярію Сенату^[2].

Обіймав посаду обер-секретаря Сенату, був редактором «сенатських відомостей», виконував обов'язки редактора «Зборів узаконень і розпоряджень уряду» (1889—1893). У 1893 році був переведений до канцелярії Комітету міністрів, а 24 січня 1896 — призначений помічником статс-секретаря Державної ради. Брав участь в роботі комісій та особливих нарад: для обговорення задумів, зазначених в рескрипті 18 лютого 1905 про способи здійснення найвищих вказівок Маніфесту 17 жовтня 1905 року та інших. Відображений на картині Рєпіна «Урочисте засідання Державної ради 7 травня 1901 року».

У 1904 році був призначений в. о. статс-секретаря Державної ради, керуючого відділенням промисловості, наук і торгівлі. У наступному році був затверджений на посаді, в 1906 — переведений керуючим відділенням фінансів, а пізніше призначений керуючим діловодством загальних зборів Державної ради.

Чин: дійсний статський радник (1905), на посаді гофмейстера (1907), гофмейстер (1913).

У роки Першої світової війни перебував при особливоуповноваженому Російського товариства Червоного Хреста при 1-а армії (Російська імперія), а потім 12-я армія (Російська імперія). У січні 1916 був призначений сенатором, присутнім в перших загальних зборах.

Після жовтневого заколоту переїхав в Україну. У 1918 був направлений військовим аташе у складі дипломатичної місії Української Держави до Королівства Швеції, яку очолював Баженов Борис Петрович.^[3]

У січні 1919 року емігрував до Франції, жив у Ніцці. Брав участь в роботі емігрантських організацій. У 1924 році підготував для Вищого монархічного ради доповідь про втрату прав на престол нащадків великого князя Володимира Олександровича. Був членом Товариства правознавців, входив до Комітету каси Товариства.

У 1930-і роки був учасником гуртка ревнителів російського минулого в Ніцці, виступав в ньому з доповідями: з нагоди 50-річчя від дня загибелі Олександра II, пам'яті великого князя Михайла Миколайовича, про російську культуру.

Помер в 1944 році в Ніцці. Похований на місцевому кладовищі Кокад.

• Дружина — Туган-Барановська Олена Іванівна (?-1946), дітей не мав.

• Орден Святой Анни 2-й ст. (1901);
• Орден Святого Станислава 1-й ст. (1908);
• Орден Святой Анни 1-й ст. (1910).
• Медаль «В пам'ять царювання Імператора Олександра III»;
• Медаль «В пам'ять коронації Імператора Миколи II»;
• Медаль «За працю по першому загальному перепису населення» (1897);
• Медаль «В пам'ять 300-річчя царювання дому Романових» (1913).

• Список высшим чинам государственного, губернского и епархиального управлений. Исправлен по 15 января 1904 года. — СПб., 1904. — С. 11
• Список гражданским чинам IV класса на 1907 год. — СПб., 1907. — С. 2010
• Список гражданским чинам первых трех классов. Исправлен по 1 сентября 1914 года. — Пг., 1914. — С. 660
• Биографии членов Государственного совета на сайте «Архивы России» [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.]
• Российское зарубежье во Франции 1919—2000. [Архівовано 20 травня 2016 у Wayback Machine.] Л. Мнухин, М. Авриль, В. Лосская. Москва. Наука; Дом-музей Марины Цветаевой. 2008.
• Мурзанов Н. А. Словарь русских сенаторов, 1711—1917 гг. — СПб., 2011. — С. 426. — ISBN 978-5-86007-666-2.
• «Тимротиана» Михаила фон Тимрота (перевод со шведского, (Michael Heinrich v. Timroth, «Genealogia Thiemerothiana». Helsingfors Slaktforskare, Uppsatser XIII, 2001). См. альманах «Тороповские Страницы» [Архівовано 20 жовтня 2016 у Wayback Machine.], стр. 64-87.