Ужгородські ентомологічні читання
Ужгородські ентомологічні читання — щорічне зібрання науковців-ентомологів, які займаються питаннями вивчення біорізноманіття, ведення моніторингу та охорони комах. З історії читань![]() Ініціаторами читань та організаторами більшості зустрічей є ентомологи Ужгородського університету, а надто Володимир Рошко[джерело?]. Унікальність Ужгорода як наукового центру в галузі ентомології полягає в тому, що Ужгородський університет — єдиний класичний університет в країні, в якому збереглася кафедра ентомології. Завідувач цієї кафедри Володимир Рошко разом із своїми колегами і виступив з такою ініціативою (наразі ця кафедра має назву «Кафедра ентомології та збереження біорізноманіття»). Читання започатковано 2001 року і відтоді їх проводять щороку. На емблемі читань — жук-олень, або луканус (Lucanus cervus Linnaeus, 1758) — найбільша комаха у фауні не тільки Закарпаття, але й Європи в цілому (якщо не рахувати метеликів із розправленими крилами), і точно найбільший жук нашої фауни. Луканус внесений до Червоної книги України. Схема проведення читаньЧитання проводять восени, переважно у ІІ половині вересня або на початку жовтня. Їхня тривалість становить звичайно три дні. Читання включають дві основні частини:
Особливістю цих читань є дружній дух, властивий аналогічним ентомологічним зібранням — Львівська ентомологічна школа, чи за суміжними спеціальностями, зокрема Теріологічна школа, Вивчення птахів басейну Сіверського Дінця, Подільська орнітологічна школа, і помітно відрізняється від значно більш формалізованої атмосфери наукових з'їздів, конференцій і семінарів. Ці читання організуються самими учасниками, фактично власним коштом і у вільний від основної роботи час. Зазвичай читання тривають три дні, з п'ятниці до неділі: перший з них — власне конференційний, другий — екскурсійний, третій — у формі круглого столу. Учасники читань![]() Щороку в читаннях беруть участь близько 15-25 фахівців і до 10 початківців (магістранти, аспіранти).[джерело?] Від базової установи (УжНУ) основу групи незмінно складають
Постійні учасники від інших установ
Видання працьОкремі зустрічі завершувалися виданнями.
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia