Україна-Русь
 Украї́на-Русь або Русь-Украї́на — термін, що використовувався в соціогуманітарних науках кінця XIX — початку XX сторіччя для позначення території проживання українського народу. Термін підкреслює зв'язок сучасної української нації з часами козацтва та Київської Русі. Був популяризований істориком Михайлом Грушевським у його праці «Історія України-Руси» та сучасною україністикою розглядається як архаїчний.[1] ІсторіяПершим, хто вжив цей термін, був поляк-українофіл Павлин Свенціцький, у своєму польськомовному львівському журналі «Село» (Sioło) у 1866 році в контексті поширення псевдонаукових ідеологем поляка Франциска Духінського, який стверджував, що російська держава не має відношення до культури та спадщини Русі.[2] Як свідчив Олександр Барвінський, вибір такої словесної конструкції Грушевському порекомендував його вчитель Володимир Антонович з кон'юнктурних міркувань поточного політичного моменту, у зв'язку з тим, що серед галицьких русин, яким адресувалися його роботи[3], вживалися терміни «Русь» і «руський», а поняття «Україна» мало менше поширення. Для утвердження ідеї злиття Східної Галичини з Наддніпрянщиною в єдину «соборну Україну» дві назви були об'єднані в одну — «Україна-Русь» та активно популяризувалися О. Г. Барвінським та М. С. Грушевським.[4][5] СучасністьПісля відновлення незалежності України термін «Україна-Русь» здобув загальне визнання як у науковому середовищі, так і у масовій культурі[джерело?]. Варто зазначити, що церковний титул Патріархів Київських Володимира та Філарета навіть містив словосполучення «Русь-Україна». Та визначальних кроків зроблено не було, що, зокрема, дало змогу Росії підігрівати москвофільський рух на Закарпатті в уже незалежній Україні. Його основою стала штучна розбіжність між дуже давнім етнонімом «русин», що найдовше протримався саме на західноукраїнських землях, що були під Австро-Угорською владою, зокрема на Закарпатті [джерело?][6], та новішим етнонімом «українець», що вже міцно прижився й замінив історичний етнонім українців «русин» на всіх інших теренах держави. Разом із терміном «Київська Русь-Україна» його просував президент Віктор Ющенко, за ініціативою якого було започатковано свято День хрещення Київської Русі — України. Академік Петро Толочко назвав оформлення цього свята в Україні спробою «вкинути у минуле сучасну національно-державну номенклатуру».[7] У сучасній українській соціогуманітаристиці та західній україністиці термін «Україна-Русь» зазвичай уживається в ретроспективному розумінні, як архаїчний.[8] Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
