Українськ

Українськ
Герб Українська
Основні дані
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Покровський район
Тер. громада	Селидівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14160230020031369
Засноване	1952 (73 роки)
Статус міста	з 1963 року
Населення	▼ 10 655 осіб (01.01.2022)[1]
Площа	4,2 км²
Густота населення	2537 осіб/км²
Поштові індекси	85485
Телефонний код	+380-6237
Координати	48°06′ пн. ш. 37°22′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	210 м
Назва мешканців	українча́нин українча́нка українча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція	Пласти (вантажна), Цукуриха
До станції	7 км
До обл./респ. центру
- фізична	33,2 км
- залізницею	69 км
- автошляхами	45,1 км
До Києва
- фізична	562 км
- залізницею	817 км
- автошляхами	662 км
Міська влада
Адреса	85400, Донецька обл., Покровський р-н, м. Українськ, вул. Першотравнева, 24
Вебсторінка	umr.gov.ua.
Міський голова	Ященко Сергій Вікторович[2]
Українськ у Вікісховищі Карта Українськ Українськ

Украї́нськ (до 1963 року — Лісівка) — місто в Україні, у Селидівській міській громаді Покровського району Донецької області. Населення складає близько 3 тисячі осіб (2024).

Місто Українськ розташоване за 11 км від міста Селидового, неподалік від автошляху міжнародного значення М04E50, за 4 км від залізничної станції Цукуриха, з якої можна потрапити до міст Курахового, Донецька, Селидового та Покровська.

Місто засноване 1952 року у зв'язку з будівництвом вугільних копалень шахти «Україна», яка функціонує й досі. До 1963 року називалося селище Лисівка (Лісівка); селище шахт «Лісівська» і «Селидівська-Південна» отримало статус селища міського типу з 20 грудня 1957 року. У 1963 році отримало статус міста і назву, похідну від назви шахти.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області», місто увійшло до складу Селидівської міської громади.

17 липня 2020 року, внаслідок адміністративно-територіальної реформи, відповідно з Постановою Верховної Ради України № 807-IX, Селидівська міська громада увійшла до складу новоутвореного Покровського району Донецької області^[3].

21 квітня 2024 року о 8:30 російські окупанти обстріляли місто Українськ з використанням РСЗВ «Смерч». Внаслідок влучання засобу ураження загинула 82-річна жінка та дістали травм різного ступеня тяжкості четверо чоловіків віком від 21 до 53 років. Також пошкоджено 6 багатоквартирних житлових будинків^[4].

6 липня 2024 року, близько 10:50, окупанти здійснили обстріл міста із застосуванням РСЗВ «Смерч» з касетною бойовою частиною. Внаслідок обстрілу загинула одна людина, двоє — поранених^[5].

24 вересня 2024 російські війська захопили місто Українськ^[6].

Станом на 1976 рік населення складало 20 000 осіб.

За даними перепису 2001 року населення міста становило 13 378 осіб, із них 23,08 % зазначили рідною мову українську, 76,4 % — російську, 0,2 % — білоруську, 0,05 % — молдовську, 0,04 % — ⁣вірменську, 0,01 % — польську, німецьку та грецьку мови^[7].

Динаміка зміни населення Українська за роками^[8]:

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року^[9]:

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[10]:

У місті діє шахта «Україна», кам'яновугільні копальні, збагачувальна фабрика.

У 2008—2009 роках, з ініціативи мерії міста, оголошеної у ЗМІ, в Українськ переселилося близько 700 сімей із різних областей України. На шахті «Україна» працює не більше 10 % працездатного населення. У місті діє асфальтний завод, цех з випічки хлібобулочних виробів, кілька швейних майстерень, дрібні авторемонтні підприємства. Проведено інтернет («Укртелеком»), існує також міська локальна мережа.

Житлова площа коштує не набагато дешевше, ніж у довколишніх містах: у газифікованих і опалюваних районах міста двокімнатна квартира в нормальному стані коштує $ 7–8 тис. У місті немає своєї автостанції, хоча раніше вона справно функціонувала. Через місто прямують транзитні рейсові автобуси.

Місто побудоване на рівнині в околицях шахти, дренажні споруди передбачені тільки для дуже невеликої кількості (1–2) вулиць, що природно призводить до відсутності стоку опадів.

Починаючи з 1990-х років, населення міста стрімко зменшується, дуже велике число п'ятиповерхових (найвищі будови, крім шахт, у місті) будинків стоять напівзанедбані, часом цілі поверхи не заселені. Статистичні дані по населенню, що приводяться в багатьох довідниках по містах Донецької області, не відповідають дійсності й дають дещо завищені результати, близько 12 000 осіб у 2004 році^[11], проте спеціального дослідження на цю тему не проводилося. Напевно, фактична кількість населення становить не більше половини від цієї кількості. Житлова площа практично нічого не коштує.

Зі зменшенням, а часом і припиненням фінансування багатьох шахт Донецької області, різко зменшився добробут жителів. Поселення існує доти, доки існує шахта «Україна», заради якої його і побудували. При явному занепаді виробництва жодних заходів зі створення альтернативних робочих місць не робиться.

У місті є дві бібліотеки, стадіон, спортшкола, два дитячих садки.

• Дитячо-юнацька Спортивна Школа (ДЮСШ) шахти «Україна» ім. ЗМС В. В. Мірошниченка
• Копія пам'ятника Богдана Хмельницького (Київ)
• Українська ЗОШ № 12

• Корабльов Андрій Віталійович (1984—2014) — учасник українсько-російської війни^[12].

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII століттях (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152 с. ISBN 5-8326-0011-8
• М. А. Алфьоров. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія / М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• М. А. Алфьоров. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.

• Шахтарський край: місто Українськ. [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.