Українська анімація
Українська анімація або українська мультиплікація — вид українського кіномистецтва, твори якого створюють методом покадрової зйомки послідовних фаз руху мальованих (графічна або мальована анімація) або об'ємних (об'ємна або лялькова анімація) картинок. Належить до сукупності європейських анімацій. Доба УРСР.jpg)
Історія української анімації розпочалася у 1927 році, коли в Центральній мультиплікаційній майстерні ВУФКУ художник-аніматор В'ячеслав Левандовський створив ляльковий мультфільм «Казка про солом'яного бичка»,[1] за мотивами одноіменної казки Олександра Олеся[2]. На жаль фільм не зберігся, нам відомо про нього лише кілька кадрів, хто бачив його, розповідає що фільм був мистецький.[3]
Також В'ячеслав Левандовський створив мультфільми "Десять" та "Білка хозяюшка і мишка лиходіюшка", проте вони також не збереглися. В українській анімації в ті роки панували анімовані агіт-плакати, що висміювали Захід, восхволяли СРСР. Однак зберегти українську анімацію це не допомогло. В 1930-х роках репресивна машина СРСР стала знищувати анімацію України і знущатися над творцями, забороняючи їм творчу роботу. Про те, поодинокі мультфільми ще виходили. У 1934 році, у тому ж місті, молоді аніматори створили перший в історії України графічний мультиплікаційний фільм «Мурзилка в Африці» (реж. С. Гуєцький та Є. Горбач).[4] В ньому розповідалось про казкового персонажа Мурзилка, який вирушив до Африки, щоб урятувати негреня від жорстокості й несправедливості. Через рік виходить «Тук-Тук і його приятель Жук», який зняли учні Левандовського: Семен Гуєцький та Євген Горбач. Пригоди хлопчика, на ім'я Тук-Тук і його песика Жука був першою спробою створити серійного персонажа.[5][6] Когось з експериментаторів і першовідкривачів перемолола репресивна машина, когось — війна, решта розчинилися у бюрократичній системі та не відсвічували. Розвиток української анімації був поставлений на паузу і відновився у 1950-х. На київській студії з'явився Іполит Лазарчук. Саме завдяки йому ренесанс української мультиплікації розпочався. І початком були «Пригоди Перця» 1961 року. Над цим мультфільмом працював і відомий Давид Черкаський, режисер «Острова скарбів». Варто відзначити, що ні у кого з команди Іполита на той час не було досвіду в створенні анімації. Але результат виявився успішним.[7] Мультфільм розповідає про Перця, співробітника журналу, до якого звертаються по допомогу звірі, які потерпають від браконьєрів. Що не лише влаштовують несанкціоновані полювання, а й забруднюють ліс і річку.[8] 1967 рік, тоді на «Київнаукфільм» надійшов лист (прізвище автора втратилось) від жителя Запоріжжя, з проханням зняти фільм «Як козаки куліш варили», і навіть вже з вигаданими іменами героїв, так і зародилися Тур, Грай і Око.
За першим фільмом, почали знімати інші. Козаки створювали позитив навколо себе. Вони почали визволяти, робити добро. Другий мультфільм мав назву «Як козаки у футбол грали», був дуже популярний. За ним «Як козаки наречених визволяли», «Як козаки сіль купували», «Як козаки олімпійцями стали», «Як козаки мушкетерам допомагали», «Як козаки в хокей грали». Всього їх було 9.[9] У 1976 році побачили перші серії мультсеріалу «Пригоди капітана Врунгеля» — мабуть, одного з головних мультфільмів Радянського Союзу.[10] Пригодницька опера про старого капітана Врунгеля, який вирішує взяти участь у парусній регаті. Його створили за мотивами повісті Андрія Некрасова. Саме в цьому фільмі вперше звучить дуже знаменита фраза «Як ви яхту назвете, так вона і попливе» (рос. Как вы яхту назовёте, так она и поплывёт). Яхта мала символічну назву «Біда» і з цього починаються всі пригоди. На судні Врунгеля невідомим чином з'являється викрадена з музею статуя Венери. На скульптуру полюють не тільки правоохоронні органи в особі агента Нуль-нуль-ікс (пародія на агента 007[11]), а й безжальні гангстери Джуліко Бандітто і Де-ля Воро Гангстерітто.[12] У 1980 році виходить мультфільм "Капітошка" про дружні стосунки Вовченя та каплі Капітошки. У 1981 році вийшов мультфільм "Аліса у країні див". У 1984 році на студії„ Київнаукфільм” відзняли мультфільм „Як Петрик П'яточкин слоників рахував”. А сценарії для нього написала та й, власне, вигадала самого персонажа — дитяча письменниця Наталья Гузєєва. На початку 1990 років через розпад СРСР архіви Київнаукфільм було повністю знищено. Через чиновників Міністерства культури загинули майже всі докази, що свідчили про багаторічну працю маси українських аніматорів. Фонові заставки та ескізи до вже відзнятих стрічок та сценаріїв майбутніх — все, що залишилося від радянського спадку української анімації.[13] Сучасна Україна
Список анімаційних студійОсобливістю сучасної української анімації є поєднання українських мотивів з елементами фантастики. Для прикладу візьму сучасну інтерпретацію мультфільму про козаків та лісову пісню, яка вийде незабаром. Сюжет "сучасних" козаків дуже нагадує класичну серію мультфільму. Головні персонажі Око, Грай і Тур, подорожують по країнах Європи, знайомляться з традиціями різних країн та грають у футбол. Образ козаків максимально передає українську культуру епохи гетьманщини та зображає доволі сучасний світ. Інша картина "Мавка. Лісова пісня", зроблена за мотивами драми-феєрії Лесі Українки та дуже гарно передає колорит Закарпаття та міфологію тих часів. Зараз українська анімація намагається спиратися на класичні роботи та втілювати в них щось нове, незвичне. Примітки
Посилання
Див. також |
||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
