Українська комуністична партія (боротьбистів)

Українська комуністична партія (боротьбистів)
Українська комуністична партія (боротьбистів);
Країна	Україна
Голова партії	Олександр Шумський,; Григорій Гринько,; Василь Еллан-Блакитний,; Михайло Полоз,; Левко Ковалів,; Приходько Антон Терентійович
Дата заснування	1918
Дата розпуску	1920
Штаб-квартира	Київ
Ідеологія	соціалізм
Кількість членів	близько 15 000
Друкований орган	Боротьба

Українська комуністична партія (боротьбистів) — українська політична партія, що під різними назвами діяла у 1918—1920 роках. Утворилася з лівого крила Української партії соціалістів-революціонерів. Назва партії пов'язана з назвою її центрального друкованого органу — київською газетою «Боротьба».

Не плутати з Українською партією лівих соціалістів-революціонерів (борьбистів), котра являла собою відокремлену частину російської Партії соціалістів-революціонерів в Україні, а також Українською комуністичною партією (укапістами), котрі утворилися на базі УСДРП ("незалежників") у січні 1920 року.

Історія

Організаційно оформилася влітку 1918 року після розколу в Українській партії соціалістів-революціонерів (УПСР). На першому (п'ятому) з'їзді в березні 1919 року прийняла нову назву (Українська партія соціалістів-революціонерів (комуністів), також вживалася назва «Українська партія соціалістів-революціонерів (комуністів-боротьбистів)»). 6 серпня 1919 року партія уклала акт про об'єднання з нещодавно відокремленим лівим крилом Української соціал-демократичної партії (незалежників) (УСДРП-Н) — Українською соціал-демократичною партією (незалежників-лівих), після чого її назву було змінено на остаточну — Українська комуністична партія (боротьбистів).

Перші ознаки розколу в УПСР, що призвів до утворення партії боротьбистів, було помітно ще на початку 1918 року. Особливо відчутними вони стали після арешту представників лівого крила УПСР з наказу керівництва Центральної Ради в січні 1918^[1]^[2].

З літа 1919 року партія боротьбистів мала представників у Раднаркомі УСРР, зокрема, наркомом освіти був Олександр Шумський. Серед чільних представників партії також були Григорій Гринько, Василь Еллан-Блакитний, Михайло Полоз, Левко Ковалів, Антон Приходько. Після взяття Києва денікінцями, що відбулося 30 серпня 1919 року, частина керівництва партії залишилася в підпіллі. В цей час загинули члени її ЦК, українські літератори Василь Чумак та Гнат Михайличенко.

У серпні та листопаді 1919 року боротьбисти зробили дві невдалі спроби вступити до Комуністичного Інтернаціоналу. У грудні 1919 року УКП(б) було укладено угоду з Комуністичною партією (більшовиків) України про входження першої до Всеукраїнського Ревкому. У березні 1920 року партія боротьбистів влилася в КП(б)У шляхом індивідуального прийняття членів (з приблизно 15 тисяч до лав партії більшовиків вступило близько 4 тис.), що було організаційно оформлено рішеннями другого (шостого) з'їзду партії боротьбистів та четвертої конференції (на правах з'їзду) КП(б)У.

Протягом 1920-х років вихідці з УКП(б) обіймали багато керівних місць у Раднаркомі УСРР і відіграли значну роль в українізації, до їх числа належали Антон Приходько^[3], Панас Любченко та багато інших. У 1930-х роках більшість із них було репресовано.

Ідеологія

Ідеологія партії частково повторювала програмні тези старої УПСР, але зі значним креном у бік марксистської традиції (що особливо виявилося після об'єднання з УСДРП (н.-л.). Серед основних гасел варто назвати ідею соціалізації землі, створення окремої Української червоної армії, постійне наголошування на перспективах створення всесвітньої федерації радянських республік і протиставляння цієї ідеї можливому відновленню Російської Імперії в «радянських формах» тощо.

Видатні члени партії

Григорій Федорович Гринько — економіст, радянський діяч, голова Держплану УСРР, Міністр фінансів СРСР. Жертва сталінського терору. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1924—1925 роках. Член ЦК КП(б)У в 1925—1927 роках. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1934—1937 роках.

Див. також

Справа «боротьбистів» 1935

Примітки

↑ Гошуляк, І. (1994, №1). Український історичний журнал. dspace.nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
↑ Oleksiy, Ruslan Yawdoshak, Irina Kravchenko, Mykola Dzham, Mykytenko. Зшитки боротьби. www.library.univ.kiev.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018.
↑ Виговський, Микола Юрійович (2005). Номенклатура системи освіти в УСРР 1920–1930-х років: соціальне походження, персональний склад та функції. Ky·iv: Heneza. ISBN 9665044745. OCLC 160149987.

Джерела та література

Ю. І. Шаповал. «Контрреволюційної боротьбистської організації» справа 1935 [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 106. — ISBN 978-966-00-0855-4.

Література

Maistrenko I. Borotbism. A Chapter in the History of Ukrainian Communism. — Research Program on the USSR, 1954 (перевидано 2007 року під назвою Borot'bism. A Chapter in the History of Ukrainian Revolution).
Майстренко І. Історія мого покоління. Спогади учасника революційних подій в Україні. — Едмонтон: КІУС, 1985.
Клинтух Ю. Крах идеологии и политики мелкобуржуазной националистической партии боротьбистов. — К., 1971.
Mace J. Communism and the Dilemmas of National Liberation. National Communism in Soviet Ukraine, 1918—1933. — Cambridge, MA: Harvard University Press, 1983.
Історія в термінах і поняттях: довідник / За загал. ред. Орлової Т. В. — Вишгород, 2014.
Гірік С. Централізація без центру? Боротьбистський проект «Федерації Радянських Республік» // Київська старовина. — 2012. — № 4. — С.138-148.
Гірік С. Селянство та аграрне питання в ідеології Української комуністичної партії (боротьбистів) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.24. — К.: ІУАД ім. М. С. Грушевського НАН України, 2012. — C.478-491.
Гірік С. Проблема військового будівництва в УСРР і Українська комуністична партія (боротьбистів) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.25. — К.: ІУАД ім. М. С. Грушевського НАН України, 2012. — C.457-467.
Гирик С. Вообразить союз иначе. Всемирная федерация советских республик в видении Украинской коммунистической партии (боротьбистов) // Bulletin des Deutschen Historischen Instituts Moskau. — Nr.7. — М., 2013. — С.9-22.
Гірік С. Ідеологія партії боротьбистів в українській історіографії // Український археографічний щорічник. — Вип. 18. — К.: Український письменник, 2013. — С.324-342.
Гірік С. Західна Україна і партія боротьбистів: Ідеологічний і тактичний аспекти // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — Вип.9. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С.234-249.
Гірік С. Ідеологічні засади Української комуністичної партії (боротьбистів): зарубіжна та українська еміграційна історіографія // Історіографічні дослідження в Україні. — Вип.24. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — С.395-416.
Гірік С. Борьбисти, боротьбисти і Комінтерн: Еволюція взаємовідносин // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — № 1117. — Серія «Історія». — Вип.48. — Х., 2014. — С.79-89.