Український уланський полк
Український уланський полк — кавалерійський полк Російської імператорської армії, який існував у 1812-1856 роках. За часів свого існування був козацьким (1812—1816), уланським (1816—1856). Історія полку У 1812 році, на підставі розпорядження від 5 червня 1812 року, під керівництвом полковника графа де-Вітта Івана Осиповича на території Київської та Кам'янець-Подільської губерній сформовано 8-ескадронний 1-й Український козацький полк . Полк взяв участь у Французько-російській війні 1812 року і Війні шостої коаліції 1813-1814 років, за заслуги в яких полку надані срібні труби. 26 жовтня 1816 року наказано привести до 7-ми ескадронного складу: 6 діючих і 1 запасного ескадронів. Полк перейменовано на 1-й Український уланський полк, у складі Української уланської дивізії (з 18 вересня 1818 року - 3-тя уланська дивізія). 31 грудня 1817 року наказано половину особового складу 1-го Українського уланського полку виділити на формування нового 3-го Українського уланського полку; полк приведений до складу 6 діючих, 3 поселених та 3 резервних ескадронів. Полк призначено до поселення в Херсонській губернії, де утворено округ військового поселення полку. 5 травня 1827 року наказано резервні ескадрони скласти з стройових нижніх чинів і кантоністів, а поселенців розподілити в поселені ескадрони, окремо від резервних. 20 грудня 1828 року на герби шапок та ґудзики присвоєно № 9. 25 червня 1830 року 1-й Український уланський полк перейменований на Український уланський полк. В 1831 році полк взяв участь в придушенні Польського повстання (при Грохові, Лопаціанці, у Нура, біля с. Броніше, під час штурму Волі та Варшави). Нагороджений знаками на шапки з написом «За відмінність». 21 березня 1832 року наказано полк залишити у складі 6 діючих і 3 резервних ескадронів, а поселені ескадрони виділити у відання особливого начальника. Поселені ескадрони названо 5-м кавалерійським округом Новоросійського військового поселення. 21 березня 1833 року полк наказано привести до складу 8 діючих та 1 резервного ескадронів, у складі 1-ї бригади 2-ї уланської дивізії. На герби шапок та ґудзики присвоєно № 19; для полку встановлена гніда масть коней. 30 серпня 1834 року наказано мати для полку в запасних військах запасний напівескадрон № 41. 23 березня 1835 року 7-й ескадрон Українського уланського полку передано до Сумського гусарського полку, де перейменований на резервний ескадрон; 8-й ескадрон Українського уланського полку передано до Смоленського уланського полку, де також перейменований у резервний. Український уланський полк приведено до складу 6 діючих та 1 резервного ескадронів. 4 квітня 1836 року запасному напівескадрону присвоєно №37. 8 серпня 1836 року наказано в 5-му кавалерійському окрузі Новоросійського військового поселення заснувати 2 ескадрони кантоністів для комплектування полку навченими унтер-офіцерами. 23 грудня 1841 року скасовано резервний ескадрон. 25 січня 1842 року наказано для Українського уланського полку мати у складі запасних військ резервний та запасний ескадрони, що комплектуються з числа безстроково-відпускних нижніх чинів. 18 грудня 1848 року наказано мати для резервного і запасного ескадронів постійні кадри. 19 вересня 1849 року полку надано шефство ерцгерцога Австрійського Леопольда, у зв'язку з чим полк перейменований на "Уланський Його Імператорського Високості Ерц-Герцога Леопольда полк". 31 грудня 1851 року підчас реорганізації полків кавалерії наказано до Уланського Його Імператорського Високості Ерц-Герцога Леопольда полку в якості 7-го та 8-го ескадронів приєднати 7-й та 8-й ескадрони розформованого Оренбурзького уланського полку (до 1833 ескадрони Польського уланського полку). Резервний та запасний ескадрони та їх кадри наказано розформувати; у резервній кавалерійській дивізії засновано резервний ескадрон № 9-й, у запасних військах - запасний ескадрон № 10-й. На герби шапок та ґудзики присвоєно № 15. Полк увійшов до складу Резервної уланської дивізії. 3 липня 1856 року 1-й та 2-й ескадрони Уланського Його Імператорського Високості Ерц-Герцога Леопольда полку (колишнього Українського) з усіма відзнаками передано, як 3-й дивізіон, до складу Бузького уланського полку Бузької Уланської Дивізії. Інші ескадрони колишнього Уланського Його Імператорського Високості Ерц-Герцога Леопольда полку розформовані. Відзнаки полку30 серпня 1814 року, полку надані срібні труби з написом «1-го Українського Козацького полку, 30-го Серпня 1814 року» (31 грудня 1817 року половина срібних труб передана новосформованому 3-му Українському уланському полку). 6 грудня 1831 року надані на шапки знаки з написом «За відзнаку». 1 січня 1832 року надано три штандарти (зразка 1827 року; червоні кути, срібне шиття), по одному на дивізіон. 3 квітня 1834 року наданий штандарт 4-му дивізіону (23 березня 1835 року наказано здати на зберігання). 31 грудня 1851 року до 4-го дивізіону передано штандарт 4-го дивізіону колишнього Оренбурзького уланського полку. 4-му дивізіону для зрівняння з іншими дивізіонами надані на шапки знаки з написом «За відмінність». 3 липня 1856 року штандарт, знаки на головні убори та срібні труби 1-го дивізіону передано до 3-го (пізніше - 2-го) дивізіону Бузького уланського полку. Інші штандарти здані на зберігання. Шефи полку
Командири полку
Див. такожЛітература
Посилання
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
