Українсько-канадська асоціація громадянських свобод (УКАГС) (англ.Ukrainian Canadian Civil Liberties Association, UCCLA) — незалежна, позапартійна освітня та дослідницька організація. Створена в 1986 році після розпуску «Комісії з питань громадянських свобод» (яку приєднали до Конґресу Українців Канади)[1]. Усі члени в організації є на добровільних засадах та були особливо активними в боротьбі за визнання, реституцію та примирення стосовно Перших канадських національно-інтернованих операцій[2][3][4]. Посприяли забезпеченню компенсацій інтернованим українцям, які були здійснені у 2008 році урядом Канади за допомогою Конґресу Українців Канади та Фонду Тараса Шевченка[5] (див. InternmentCanada.ca [Архівовано 25 березня 2014 у Wayback Machine.]). Вони також оскаржують звинувачення щодо «нацистських військових злочинців», які втекли з Східної Європи та зараз переховуються в Канаді[6][7]. Водночас вказали на присутність у Канаді ветеранів НКВС / СМЕРШ / КДБ[8] та допомогли підвищити проінформованість канадської громадськості про радянські та комуністичні воєнні злочини та комуністичні злочини проти людства[9][10] (зокрема про Голодомор в Україні 1932—1933 років). Створюють численні громадські заходи на яких ретранслюють позицію українців Канади. Першим головою УКАГС був адвокат Джон Б. Грегорович[11]. Нинішній голова Роман Закалюжний.
Члени УКАГС щорічно збираються на конклавах, що проводяться в різних містах країни[12], часто узгоджуючи дати зустрічей з урочистим відкриттям тримовних історичних знаків, які вшановують жертв операцій інтернування на території колишніх таборів,[3] або вшановують інші історичні події в українській та українсько-канадській історії. Асоціація та її прихильники встановили два десятки тримовних знаків та чотири статуї на території Канади[11][13], України[7][14] та Франції[15], де вшанували Пилипа Коновала[16].Також організація пом'янула українсько-канадських військовослужбовців, які воювали під час Другої світової війни (Лондон, Англія)[17][18]; вшанували валлійського журналіста Гарета Джонса, який розказав правду про Голодомор. УКАГС також замовила видання низки статей та книг, які розповсюджуються по всьому світу. Видання містять теми про Голодомор, Англо-американське бачення незалежності України, український націоналістичний рух до, під час і після Другої світової війни[19] та радянські злочини проти людства і комуністичні військові злочини[9]. У 2003—2004 роках УКАГС проводила агітацію за скасування Пулітцерівської премії за 1932 рік, яка була присвоєна Волтеру Дюранті, спеціальному кореспонденту «New York Times» у Москві (1922—1934 роках). У 1933 році, під час Голодомору, Дюранті писав, що «голоду не було», і критикував статті інших західних журналістів як «невдалі прогнози приреченості Союзу»[20].
Одна з крайніх кампаній організації (розпочалася наприкінці зими 2010 року) просувала ідею, щоб усі 12 галерей Канадського музею з прав людини були тематичними, порівняльними та всеосяжними, а не такими, які піднімають тему страждання якоїсь однієї чи двох громад країни, нехтуючи при цьому іншими. З цією метою асоціація розповсюдила тисячі протестних листівок та опублікувала текст у «The Hill Times» (31 січня 2011 року). Деякі критики УКАГС намагаються цензерувати організацію або навіть закликати не висловлюватися членам спілки на публічних дискусіях щодо національних галерей, хоча Канадський музей з прав людини фінансується канадськими платниками податків. Ще одна крайня кампанія організації (лютий 2016 року) передбачає звернення до міністра з питань канадської спадщини, Мелані Джолі, з проханням допомогти врятувати та повторно освятити кладовище колишнього табору інтернованих «Spirit Lake (La Ferme)[en]», що у Квебеку.
УКАГС продовжує залишатися волонтерською організацією, підтримуваною пожертвами та працею тисячі канадців українського походження.
Видання, які вийшли за підтримки УКАГС
Деякі книги та брошури, опубліковані за підтримки УКАГС:
Luciuk, Lubomyr (2006). Without Just Cause: Canada's First National Internment Operations and the Ukrainian Canadians, 1914-1920. Kingston, Ont.: Kashtan Press.
Luciuk, Lubomyr (2001). In Fear of the Barbed Wire Fence: Canada's First National Internment Operations and the Ukrainian Canadians, 1914-1920. Kingston, Ont.: Kashtan Press.
Lubomyr Luciuk and Ron Sorobey, Konowal: A Canadian Hero (Kingston, Ont.: Kashtan Press, 2000)
Luciuk, Lubomyr; Sydoruk, Borys, ред. (1997). In My Charge: The Canadian Internment Camp Photographs of Sergeant William Buck. Kingston, Ont.: Kashtan Press.
Luciuk, Lubomyr, ред. (1994). Righting An Injustice: The Debate Over Redress for Canada's First National Internment Operations. Toronto: Justinian Press.
Gregorovich, John B, ред. (1994). Commemorating An Injustice: Fort Henry and Ukrainian Canadians as "enemy aliens" during the First World War. Toronto: UCCLA.
Luciuk, Lubomyr (1988). A Time For Atonement: Canada's First National Internment Operations and the Ukrainian Canadians, 1914-1920. Kingston, Ont.: Limestone Press.
Should this Pulitzer be pulled? Seventy years after a government-engineered famine killed millions in Ukraine, a New York Times correspondent who failed to sound the alarm is under attack. Columbia Journalism Review. New York: Columbia University. 42 (4): 43(6). Nov–Dec 2003.
Redressing history's horrors.(Enemy aliens, Prisoners of War and In Fear of the Barbed Wire Fence; bibliography). The Beaver: Exploring Canada's History 83.2 (April–May 2003): p54(2). (1112 words)
Doubts Over a Pulitzer. (Letter to the Editor). The New York Times. 28 жовтня 2003. с. A24, col 04 (3 col).
