Українці у Філадельфії

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (травень 2025) У цій статті відсутній вступний розділ, що має містити визначення предмета і стислий огляд найважливіших аспектів статті. Ви можете допомогти проєкту, написавши преамбулу. (травень 2025)

Українці почали оселятися у Філадельфії з 1880-х років: спершу з Лемківщини, Закарпаття, а згодом і з інших західноукраїнських земель. Але довгий час вони не творили власного організованого життя. Першими почали творити релігійну громаду закарпатці, до яких приїжджав священник з Газельтона: вони створили 1891 року парафію святого Духа, яка існує й досі. У 1905 році емігранти з Галичини, невдоволені угорськими впливами в цій парафії, організували окрему парафію святого Михаїла. Після приїзду єпископа Сотера Ортинського 1907 року викуплено стару протестантську церкву — і в ній відкрито 1908 року кафедральний храм Непорочного Зачаття. Одночасно поставали з 1903 року відділи Українського (Руського) Народного Союзу, читальні «Просвіти» (1905) тощо.

Поступово почали приїжджати сюди українці з інших міст; також прибували нові емігранти. Українські поселенці працювали на паротягобудівних заводах, сталеварнях, цукрових рафінаріях, на залізниці, в порту, жінки — як домашня обслуга.

Завдяки організаційним зусиллям єпископа Ортинського швидко розбудовано центр українського релігійного й освітнього життя. У роках 1905 і 1909 відбулися у Філадельфії загальноамериканські просвітні з'їзди, після яких почали закладати читальні «Просвіти» та мережу шкіл українознавства. 1909 року створено Товариство Русько-Американських Горожан, яке придбало власний народний дім. У 1911 році створено під проводом Сестер Василіянок сиротинець, а зі старших хлопців сиротинця утворено 1917 року Малу Семінарію святого Павла. 1914 року сюди перенесено осідок нової католицької братської організації «Провидіння». З ініціативи єпископа Ортинського 1915 року створено «Руський Банк». Після остаточного поділу греко-католиків на дві юрисдикційні одиниці (галичан і закарпатців) 1924 року, Філадельфія стала осідком українського католицького екзархату (єпископ Костянтин Богачевський), що в 1958 році став Філадельфійським митрополитом.

1925 року з Чикаго до Філадельфії перейшов православний архієпископ Іоан Теодорович, керуючи звідси парафіями Української Православної Церкви у США. За міжвоєнного часу українське суспільне й культурне життя Філадельфії зазнало значного розвитку: 26—27 жовтня 1922 року тут відбувся організаційний з'їзд Об'єднання українських організацій в Америці — і до 1930 року діяла його централя; 17—19 липня 1936 року Ліґа української католицької молоді відбула тут Українсько-американську олімпіаду і свій IV З'їзд.

Українці Філадельфії брали активну участь в акціях допомоги визвольній боротьбі України: у 1918 році відбувся «Український день» зі збіркою; у 1922 році — антибільшовицьке віче; у 1930 — протест проти польської пацифікації в Галичині (20 000 учасників походу). На 1936 рік стан організованого життя був такий: дві українські католицькі церкви, одна православна, одна греко-католицька закарпатська, шість народних домів, одна цілоденна парафіяльна школа й одна середня дівоча (обидві під проводом сестер-василіянок), шість вечірніх шкіл українознавства, чотири бібліотеки-читальні, три друкарні, кільканадцять жіночих, молодіжних, братських організацій, спортових клубів, хорів тощо. Виходила газета «Америка», спершу як тижневик, згодом (1918 — 1950) — тричі на тиждень; тижневик закарпатських емігрантів — «Русинъ» (1910—1911), православний журнал — «Дніпро» (1927—1950) і католицький місячник — «Місіонар» (з 1917). Тут з'являлася також русофільська газета «Правда».

У 1944 році у Філадельфії відбувся 2-й Конгрес українців Америки, який поклав основи для діяльності Українського Конгресового Комітету Америки (УККА): цей конгрес покликав до життя Злучений українсько-американський допомоговий комітет з осідком тут же. У 1948 році відбувся Світовий з'їзд українського жіноцтва, унаслідок якого створено Світову федерацію українських жіночих організацій (СФУЖО), яка у Філадельфії мала свій осідок.

Нова еміграція з таборів переміщених осіб у Західній Європі значно збільшила число українців (бл. 5 — 6 тисяч новоприбулих). Число українських греко-католицьких церков зросло у 1981 до десяти; були також три православні церкви, дві євангельсько-баптистські, дві громади п'ятидесятників. Постала низка нових організацій, серед них: суспільно-політичні, жіночі, ветеранські, професійні, молодечі (зокрема Пласт і СУМ), спортові (товариство «Тризуб» — кількаразовий чемпіон Американської футбольної ліги), культурно-освітні («Молода Просвіта» з 1953). Засновано три фінансові установи: Кредитова каса «Самопоміч», Українська щадничо-позичкова спілка та Щаднича каса «Тризуб». Більшість організацій об'єдналися у відділі УККА (довголітні голови: Б. Гнатюк, І. Скальчук, П. Стерчо). Деякі крайові централі утворили свої осідки у Філадельфії: Союз українок Америки (1943 — 1974), Об'єднання бувших вояків українців Америки (з 1949), Український музичний інститут в Америці (1952 — 1959, директор Р. Савицький), Українське патріархальне товариство (1970—1979), Українське релігійне товариство «Свята Софія» (з 1977). З установ у Філадельфії: дворічний Дівочий коледж «Менор» під керівництвом сестер-василіянок (заснований 1947), Українська мистецька студія (керівник Петро Мегик, заснована 1952), Східноєвропейський дослідний інститут ім. В. Липинського (з 1963 — директор Є. Зиблікевич), Філія Українського католицького університету в Римі (створена 1977 — директор Л. Рудницький). У 1980 році заходами корпорації Український освітньо-культурний центр (голова — О. Черник) придбано репрезентативний будинок, у якому мають приміщення Школа українознавства Товариства опіки над українською молоддю «Рідна Школа» у Пенсільванії, Пласт та ряд інших установ і товариств. У Філадельфії діють три суботні школи українознавства, а в 1982 році до Філадельфії переніс свій осідок екзильний уряд УНР з офіціозом «Мета».

У роках 1949—1957 тут діяв Український театр під керівництвом В. Блавацького, у кінці 1950-х — на початку 1960-х років. «Театр у п'ятницю» (керівник В. Шашаровський). З 1953 року працював хор «Кобзар» (диригент Антін Рудницький), а з 1970-х років хор «Прометей» (диригент М. Длябога); є українське радіопересилання.

Після 1945 року виходили у Філадельфії пресові органи: «Америка» (з 1950 року як щоденник), «Місіонар», літературний журнал «Київ» (1950 — 1964), квартальник «Українська Книга» (з 1971), жіночий місячник «Наше Життя» (1944 — 1974), католицький тижневик «Шлях — The Way» (з 1940), «Нотатки з Мистецтва» (неперіодичне видання, ред. Петро Мегик і П. Андрусів). Заіснували також книжкові видавництва: «Провидіння» сестер-василіянок, Східноєвропейського Дослідного Інституту, «Київ», та інші.

Розміщення філадельфійських українців суттєво змінилося: спостерігалася тенденція переселення до кращих дільниць та передмість. У давніх осередках і біля старих церков залишилися невеликі скупчення, як-от: у дільниці Франкліна, крім новозбудованої у неовізантійському стилі катедри (архітектор Ю. Ястремський) — релігійно-громадські установи і дім для літніх осіб «Вознесіння». Подібно змінилися праця, професійна структура і життєвий рівень українських мешканців: серед них є кількасот професіоналістів, чимало зайняті в торгівлі й адміністрації, є і фахові робітники. Значне число українців заклало власні торгівельні та промислові підприємства.

Під час масових протестів українців після силового розгону Євромайдану в Києві українці Філадельфії підтримали європейські прагнення українського народу. Вони вийшли на Євромайдан у Філадельфії^[1], Українська федерація Америки з Філадельфії відзняла відео про події на Євромайдані у Києві «Разом ми це переживемо»^[2], та підтримували своєю присутністю на Євромайдані в Києві.

• Грудин Володимир Володимирович — український композитор, піаніст. Помер тут.
• Ґардецький Олексій — десятник дивізії «Галичина», науковець, професор, ветеранський і громадський діяч у діаспорі.
• Квіт Зіновій — голова Всесвітньої спілки вчителів-українців.
• Ліщинський Михайло — поручник дивізії «Галичина», командир 3-ї роти 1-го батальйону 29-го полку дивізії.
• Матла Зиновій Антонович (26 листопада 1910, с. Містки, тепер Пустомитівського району, Львівської області — 23 вересня 1993, Філадельфія) — діяч ОУН.
• Романенчук Богдан — український вчений-літературознавець, вчений-мовознавець, видавець.
• Маєр Фельдман — політичний помічник в адміністраціях президентів Кеннеді і Джонсона.
• Яцура Теодор — визначний діяч УВО та ОУН, керівник хімічної лабораторії УВО, учасник Летючої бригади УВО.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мишуга Л. Пропам'ятна книга Українського Народного Союзу, 1894—1934. — Джерсі-Сіті, 1937;
• Пропам'ятна книга Української католицької катедри. — Ф. 1942;
• Товариство Українсько-Американських Горожан. Золотий ювілей 1909—1959. — Ф. 1959;
• Золотий ювілей укр. громади у Філадельфії. — Ф. 1967;
• Lushnycky А. (редактор). Ukrainians in Pennsylvania. — Ф. 1976. (англ.)