Ульбінський металургійний завод

Оскемен

class=notpageimage|

Місце розташування заводу

Ульбінський металургійний завод – підприємство, яке діє в казахському місті Оскемен (раніше носило назву Усть-Каменогорськ).

Рішення про спорудження заводу прийняли в 1947 році в межах програми створення радянської атомної зброї. Розміщення майданчику в Усть-Каменогорську пояснювалось наявністю неподалік розсипів монациту, з якого збирались отримувати торій (ще одним джерелом було киргизьке Ак-Тюзьке поліметалічне родовище). Завод, що почав роботу в 1949-му, мав виробляти як солі торію (саме оксалат цього елементу став першою продукцією), так і металічний торій. У підсумку торієвий напрямок визнали менш перспективним, аніж урановий, і роботи по ньому зупинили, втім, в Ульбінського заводу залишилось кілька тисяч тон монацитового концентрату (в 2010-х роках його хотіли використати як сировину заводу рідкісних земель в Степногорську).

Усть-Каменогорський майданчик виявився зручно розташованим і для нового напрямку, оскільки неподалік у Джунгарії радянські спецслужби організували розробку уранових розсипів (первісно це відбувалось за домовленістю із Східно-Туркестанською Революційною республікою, а з кінця 1949-го – із комуністичною владою Китаю). В 1953-му в Усть-Каменогорську запустили перший експериментальний урановий цех, а наступного року почалось повномасштабне виробництво закису-окису урану.

Окрім роботи з радіоактивними елементами, завод також працював з такими важливими для атомної та ракетної програм металами як берилій (його первісно також отримували з родовищ Джунгарії) і тантал (джерелом останнього міг бути Білогорський гірничо-збагачувальний комбінат, який опікувався розташованими неподалік від Усть-Каменогорська рудниками Огнєвський, Біла Гора та Юбілєйний). З 1951-го почали випуск гідроксиду та оксиду берилія, в 1956-му організували продукування оксиду берилію високої чистоти, а в 1960-х роках додали виробництва берилієвої кераміки та металічного берилію. Танталова лінійка почалась із отримання в 1951-му фтортанталату, в 1959-му узялись за металічні порошки танталу, а з 1962-го за металокерамічний тантал. При цьому з того ж 1951-го у складі майданчику з’явилось власне виробництво плавікової (флуоридної) кислоти, яка є важливим компонентом для отримання танталу та ніобію.

В подальшому спектр продукції ще більше розширився і Ульбінський майданчик освоїв випуск порошків диоксиду урану, паливних таблеток для реакторів типу ВВЕР та РБМК, алюмінієвоберилієвих, мідноберилієвих та никельберилієвих лігатур, металокерамічного берилію, танталового прокату, фероніобію.^[1][2]

Наразі Ульбінський завод володіє родовищем флюоритів Караджал та Курчатовською збагачувальною фабрикою, що забезпечують необхідну для продукування флуоридної кислоти сировину. Гірша ситуація з берилієвими концентратами, оскільки розміщені колись на майданчику заводу стратегічні запаси Держрезерву СРСР станом на кінець 2010-х виявились виснаженими і підприємству довелось перейти до закупівель африканської сировини (також розглядалась можливість створення технології отримання берилієвого концентрату з належного Росії родовища у Бурятії).^[3]