Ульянов Микола Іванович

Ульянов Микола Іванович
ПсевдонімиЩварц-Омонский[1], Щварц-Оманский[1], Н. Бурназельский[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився23 грудня 1904 (5 січня 1905)[1], 23 грудня 1904(1904-12-23)[2] або 5 січня 1905(1905-01-05)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Санкт-Петербург, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер7 березня 1985(1985-03-07)[2][1] (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нью-Гейвен Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКоннектикут Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняКасабланка
Монреаль
Нью-Гейвен Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛенінградський державний університет (1927) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторія Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет
Єльський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступінькандидат історичних наук
Науковий керівникПлатонов Сергій Федорович Редагувати інформацію у Вікіданих

Микола Іванович Ульянов (23 грудня 1904, Санкт-Петербург, Російська імперія — 7 березня 1985, США) — російський історик і письменник, здебільшого відомий завдяки своїй праці «Походження українського сепаратизму».

Біографія

Народився у Санкт-Петербурзі. Після закінчення гімназії у 1922 р. поступив на історико-філологічний факультет Петроградського університету. По закінченні університету залишається там на науковій роботі до 1930 р. По закінченні аспірантури відправлений працювати лектором до Архангельського педагогічного інституту. У 1932 р. надрукував свою працю «Нариси з історії народів комі-зирян». У тому ж році отримав звання кандидата історичних наук.

У 19331936 — доцент кафедри історії СРСР Ленінградського інституту літератури і історії при Академії Наук. В 1936 р. звинувачений в контрреволюційній діяльності і арештований. 5-річне ув'язнення відбував на Соловках. Звільнений в 1941, працював візником в Ульяновську. Під час війни на ритті окопів потрапив у полон. З полону втік і самотужки дістався до Ленінграда, де в окупованому селі знайшов свою дружину. Працював в селі вчителем, збирав місцевий фольклор.

Восени 1943 відправлено на примусові роботи до Німеччини, там також працював автогенним зварником; залишився на Заході. З 1947 року жив у Марокко (продовжував працювати зварником). З 1953 жив у Канаді; пізніше в Нью-Йорку, США. З 1955 викладав російську історію і літературу в Єльському університеті. У 1973 р. вийшов на пенсію. В 1966 р. опублікував «Походження українського сепаратизму», однак за його життя книга попитом не користувалася.

Помер в 1985 р. похований в м. Нью-Гейвені, США. Після його смерті книга Ульянова перевидавалась у Росії.

Джерела

  1. а б в г д е Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  2. а б Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 544–546. — ISBN 5-94848-307-X
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya