Ульянов Олександр Ілліч
Олександр Ілліч Улья́нов (рос. Александр Ильич Ульянов; 31 березня (12 квітня) 1866 Нижній Новгород, Російська імперія — 8 травня (20 травня) 1887 Шліссельбург, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія) російський революціонер-народоволець, один з організаторів і керівників терористичної фракції «Народної волі», старший брат Володимира Ілліча Ульянова (Леніна)[1]. Заарештований при підготовці замаху на російського імператора Олександра III; за вироком особливої присутності Урядового Сенату був страчений через повішення. БіографіяОсвіта та студентські роки Стоять (зліва направо): Ольга, Олександр, Ганна. Сидять (зліва направо): Марія Олександрівна c дочкою Марією на руках, Дмитро, Ілля Миколайович, Володимир. Народився Олександр 31 березня (12 квітня) 1866 року в Нижньому Новгороді, Російська імперія. У сім'ї відомого педагога, згодом директора народних училищ Симбірської губернії, дійсного статського радника Іллі Миколайовича Ульянова та Ульянової Марії Олександрівни, що була родом з інтелігентної родини і знала кілька іноземних мов. Саме вона навчала своїх дітей грамоті. Всього в Марії Олександрівни було 8 дітей, двоє з них померли ще в дитячому віці. Саша досить рано навчився читати, а саме в 4-річному віці. Коли йому виповнилося вісім, його домашнє навчання було закінчено, і він вступив в Симбірську гімназію. У 1874-1883 роках навчався в Симбірській класичній гімназії. У старших класах виявляв схильність до природничих наук, особливо до хімії, «яку вивчав по Менделєєву, обзавівшись невеликою домашньою лабораторією». Закінчив гімназію із золотою медаллю. У 1883 році вступив на природне відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету, де проявив великі здібності до наукової роботи. Треба сказати, що Олександр Ульянов був вихований на класичній російській літературі. Він любив читати твори Пушкіна, Достоєвського, Толстого, Некрасова. У 1886 році, на третьому курсі, отримав Золоту медаль за наукову роботу з зоології безхребетних за матеріалами, зібраними ним самостійно влітку 1885 року, на тему: «Про органи сегментарних і статевих прісноводних Annulata». Наукові товаристваБрав участь у діяльності організованого студентами фізико-математичного факультету біологічного гуртка, навколо нього сформувалося ядро гуртка, засідання проходили в його квартирі на Петербурзькій стороні. У 1886 році вступив в Студентське науково-літературне товариство професора російської літератури О. Ф. Міллера і був одноголосно обраний його головним секретарем. Також був членом існував при університеті економічного гуртка під керівництвом А. В. Гізетті. Революційна діяльністьБрав участь у студентських нелегальних зборах, демонстраціях, вів пропаганду в робочому гуртку. У грудні 1886 року разом з П. Я. Шевирєвим організував «Терористичну фракцію» партії «Народна воля», яка об'єднала головним чином студентів Петербурзького університету. Фракція була організаційно незалежна від інших народовольчих груп, підтримуючи з ними контакти. Члени фракції відчували, з одного боку, вплив робіт Карла Маркса, Фрідріха Енгельса, Георгія Плеханова і, з іншого, програмних документів власне «Народної волі». У лютому 1887 Ульяновим була складена програма «Терористичної фракції». На гроші, виручені від продажу його золотої медалі, була придбана вибухівка для бомби. 1 березня 1887 року «Терористична фракція» планувала здійснити замах на Олександра III, але замаху було попереджено, а організатори та учасники в кількості 15 осіб заарештовані. Разом з іншими організаторами замаху Олександр Ульянов був заточений у політичну в'язницю Петропавлівської фортеці, в якій перебував аж до переведення в Шліссельбурзьку фортецю, де згодом був страчений. Суд і страта 15-19 квітня 1887 року відбувся суд, на якому Ульянов, Шевирев, Андреюшкін, Генералов і Осипанов були засуджені до смертної кари, а решта — в тому числі Броніслав Пілсудський (старший брат Юзефа Пілсудського), який у Вільно підготував для Олександра Ульянова вибухівку для замаху на царя — до різних термінів каторги і подальшого заслання. Мати Олександра, Марія Олександрівна, написала прохання Олександру III про помилування і отримала дозвіл на побачення з сином. Самому Олександру Ульянову було запропоновано попросити імператора про помилування. За словами прокурора Л. М. Князєва, який був присутній при останньому побаченні матері з сином, Олександр на цьому побаченні цю пропозицію відкинув, сказавши наступне:
Проте, за наполяганням родичів, прохання про помилування було подано:
8 (20) травня 1887 Олександр Ульянов і його товариші були повішені в Шліссельбурзькій фортеці. Похований Олександр Ульянов в братській могилі за стіною фортеці Орєшек, на березі Ладозького озера (Ленінградська область). Громадська думкаЗа спогадами близьких Володимира Ульянова, арешт Олександра Ульянова більшою мірою злякав провінційну громадськість, чим викликав співчуття:
Адреси в Санкт-Петербурзі
Пам'ять
ПриміткиЛітература
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
