Універсал національної єдності

Універса́л націона́льної є́дності — політичний документ, підписаний 3 серпня 2006 року в ході другого засідання Загальнонаціонального круглого столу (запропонований Президентом України для подолання політичних розбіжностей між партіями Верховної Ради).

Історія

Створення універсалу ініційовано під час першого засідання Загальнонаціонального круглого столу, яке відбулось 27 липня 2006.

Зміст

Зокрема, в Універсалі декларується:

Забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення ефективності використання природних ресурсів, енергоносіїв, впровадження енергозбережних технологій;
Продовження курсу євроінтеграції України з перспективою вступу в ЄС, невідкладний початок переговорів про створення зони вільної торгівлі з ЄС;
Взаємовигідне співробітництво з НАТО відповідно до Закону «Про Основу національної безпеки України»;
Рішення питання про вступ у НАТО за результатами всеукраїнського референдуму.

Універсал підписано усіма політичними силами Верховної Ради, крім БЮТ^[1], а КПУ — із застереженнями. Передбачалось, що текст Універсалу ляже в основу програми дій коаліційного уряду.

Автори

Робоча група з підготовки Універсалу:

Микола Азаров — Партія регіонів
Олена Лукаш — Партія регіонів
Петро Порошенко — Блок «Наша Україна» (2006)
Роман Зварич — Блок «Наша Україна» (2006)
Ярослав Мендусь — Соціалістична партія України
Василь Цушко — Соціалістична партія України
Леонід Грач — Комуністична партія України
Іван Васюник — перший заступник голови Секретаріату
Микола Полуденний — радник президента
Ігор Коліушко — радник президента
Жанна Докторова — керівник Головною державно-правової служби

Перебіг подій

Робота над узгодженням тексту Універсалу велася з 27 липня по 3 серпня 2006. Робоча група від Партії регіонів пропонувала свій варіант документа — Пакт національної єдності, який відрізняється від президентського Універсалу позицією по НАТО, мовним питанням, відносин із Росією і ЄЕП.