Успальята
Успалья́та (ісп. Uspallata) — місто у департаменті Лас-Ерас[en] аргентинської провінції Мендоса, розташоване поблизу кордону з Чилі. Історія
Місцевість, де нині знаходиться місто Успальята, була заселена давно. Про це свідчать петрогліфи на горі Тундукераль поблизу міста[1] та інші археологічні знахідки, деякі з яких датуються 5000 р. до н.е. Відомо, що в середині XVIII ст. вже існувало поселення Успальята, жителі якого займалися переважно видобутком корисних копалин (золота, срібна, свинцю, цинку, міді та інших металів) і скотарством. Вважається, що гірничою справою у цій місцевості займалися ще у доколумбові часи спочатку уарпе[en], а потім інки. З приходом єзуїтів видобувна діяльність активізувалася. Успальята стала одним з перших центрів видобутку корисних копалин на території Аргентини[1]. Єзуїти послали до цієї місцевості отця Хосе Лопеса-і-Соліса з метою навернення корінного населення у християнство. З того часу долина отримала назву Сан-Лоренсо-де-Успальята (ісп. San Lorenzo de Uspallata). Таку ж назву отримали навколишні копальні, відкриті 1683 року[2]. На середину XVIII ст. у них працювали більше 4500 аборигенів[2]. На цей період прийшлася найбільш інтенсивна розробка родовищ. Після вигнання єзуїтів 1767 року копальні були покинуті. Успальята відігравала важливу роль в історичній кампанії Війська Анд. Вона була місцем, де об'єдналися два війська перед переходом через Анди. Перевалом Успальята Військо Анд на чолі з Хуаном Грегоріо де лас Ерасом[en] перетнуло гори 1817 року з метою звільнити Чилі від роялістів[2].
30 березня 1835 року Успальяту відвідав англійський натураліст Чарльз Дарвін під час своєї навколосвітньої подорожі[2]. Він першим описав скам'янілий ліс поблизу поселення[1], який нині носить його ім'я. Про цей візит нагадує спеціально встановлена меморіальна дошка[3]. З 1885 року в Успальяті відновився видобуток корисних копалин. Розробка велася підземним способом на більш ніж 40 рудних жилах. 1890 року видобуток було припинено через проблеми зі збагаченням. 1908 року роботу шахт було поновлено і остаточно зупинено вже у 1940-х роках. 22 лютого 1891 року було добудовано гілку Трансандійська залізниця[en] з Мендоси до Успальяти[4]. 1903 року гілка досягла аргентино-чилійського кордону. Впродовж більшої частини ХХ ст. в Успальяті діяла залізнична станція. Останній пасажирський поїзд там пройшов 1979 року[4]. 1984 року колії були частково зруйновані лавиною, тому залізницю перестали використовувати для міжнародних перевезень[4]. Нині Успальята є важливим туристичним центром, оскільки це найближче порівняно велике місто біля гори Аконкагуа і туристи часто зупиняються тут перед сходженням на найвищу вершину Америки[5]. КліматУспальята знаходиться у зоні холодного аридного клімату (BWk за класифікацією Кеппена)[6]. Річна кількість опадів у середньому складає 156 мм. Літа теплі, зими помірно холодні, іноді зі снігопадами. Для міста характерні значні добові коливання температури.
ТранспортУспальята знаходиться поблизу кордону з Чилі на національному автошляху №7, який з'єднує її з містом Мендоса, яке розташовується за 100 км. Через це місто також проходить автошлях №52, який пов'язує його з кількома природоохоронними територіями, зокрема скам'янілим лісом Дарвіна. Крім цього, в Успальяті знаходиться нульовий кілометр національного автошляху №149, який поєднує її з населеними пунктами провінції Сан-Хуан. Також через місто проходить гілка залізниці ім. Бельграно[en], яка використовується виключно для вантажних перевезень. НаселенняНаселення міста Успальята на 2017 рік оцінюється в 11 тисяч жителів. За даними перепису населення, проведеного INDEC 2010 року, кількість мешканців Успальяти складає 9654 осіб.
Галерея
Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia