Усть-Вілюйський хребет

Усть-Вілюйський хребет
64°32′21″ пн. ш. 126°21′49″ сх. д. / 64.539166666667° пн. ш. 126.36361111111° сх. д. / 64.539166666667; 126.36361111111
Країна	Росія[1]
Регіон	Кобяйський улус
Тип	гірський хребет[1]
Висота	815 м
Усть-Вілюйський хребет Усть-Вілюйський хребет (Росія)
Усть-Вілюйський хребет у Вікісховищі

Усть-Вілюйський хребет (рос. Хребет Усть-Вилюйский, якут. Уус Бүлүү) — гірський масив у Якутії, Росія. Хребет в основному незаселений, є лише декілька занедбаних сіл.^[2]

Усть-Вілюйський хребет — підхребет Верхоянського хребта, складова Східно-Сибірського нагір'я. Здіймається на південний захід від Верхоянського хребта, прямує над східним берегом річки Лена, навпроти гирла річки Вілюй? обмежує Центральноякутську низовину. Найвища точка хребта - безіменний пік, заввишки 998 м. Згідно з іншими джерелами, заввишки 813 м.^[3]

Хребет прямує паралельно хребту Кутургін, що здіймається на північний схід, за яким прямує хребет Бигин. Північно-західний кінець Чочумського хребта, який простягається далі на південний схід, здіймається від східного кінця Усть-Вілюйського хребта.^[4][5]

Схили гір рівні і покриті модриновою тайгою. Тварини що зустрічаються в регіоні — лось, соболь, ондатра, дикий північний олень, бурий ведмідь, росомаха, тетерев, глушець, орлан-білохвіст, орябок, баран сніговий, беркут, сапсан, Marmota camtschatica, казарка чорна і лебідь-кликун. 999,221 га хребту є заповідною зоною.^[2]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Усть-Вілюйський хребет