Уткін В'ячеслав Олександрович

Уткін В’ячеслав Олександрович
Уткін В’ячеслав Олександрович;
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	23 лютого 1977; Липники, Лугинський район
Смерть	30 серпня 2014 (37 років); Лутугине
Поховання	Звягель
Alma Mater	Харківський військовий університет
Військова служба
Роки служби	1994—2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	30 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки

В'ячесла́в Олекса́ндрович У́ткін (23 лютого 1977, Липники Житомирської області — 30 серпня 2014, Лутугине Луганської області) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1977 року в селі Липники Житомирської області у родині військовослужбовця. Незабаром сім'я переїхала в селище Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області, де В'ячеслав 1994-го закінчив загальноосвітню школу. Батько передчасно пішов з життя, тож хлопець став опорою для матері та молодшого брата.

На військовій службі з серпня 1994 року. Після школи відслужив в армії, закінчив 1999 року Харківський військовий університет за спеціальністю «Ракетні та космічні комплекси». На той час ракетні частини розформовувалися, тож службу розпочав у 30-й гвардійській танковій дивізії (згодом бригаді) в Новограді-Волинському.

Невдовзі одружився, народилася донька.

Обіймав посаду заступника командира реактивної артилерійської батареї з озброєння реактивного артилерійського дивізіону 30-ї окремої гвардійської механізованої бригади.

Загинув 30 серпня 2014 року внаслідок артилерійського обстрілу в районі міста Лутугине Луганської області. Тоді велися запеклі бої на кордоні з Російською Федерацією, бійці зазнавали втрат і терміново потребували техніки та снарядів. Дорога, якою підходила техніка, обстрілювалася «градами» з боку Росії. Коли снаряд влучив у танк, В'ячеслав наказав бійцям сховатися в траншеї, останнім залишив машину й загинув під обстрілом.

2 вересня похований на Алеї слави військово-меморіального кладовища міста Новоград-Волинський.

Вдома залишилися мама, дружина та донька 2000 р.н.

Нагороди та вшанування пам'яті

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
На будівлі школи селища Нові Білокоровичі відкрито меморіальну дошку
Вшановується 30 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії^[1]
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 3, місце 6
Рішенням сесії № 1154 Лугинської селищної ради від 12 жовтня 2023 року йому присвоєно звання «Почесний громадянин Лугинської громади» (посмертно)
почесний громадянин Звягеля (2020; посмертно)^[2]
Почесна відзнака «За заслуги перед Звягельським районом» (посмертно)^[3]