Файнтух Соломон Овсійович

Соломон Овсійович Файнтух
Соломон Овсійович Файнтух
	Зображення
Основна інформація
Дата народження	16 жовтня 1899
Місце народження	Бердичів
Дата смерті	18 липня 1985 (85 років)
Місце смерті	Харків
Громадянство	СРСР
Національність	єврей
Професія	композитор, диригент
Освіта	Харківський музично-драматичний інститут

Соломон Овсійович Фа́йнтух (нар. 16 жовтня 1899, Бердичів — 18 липня 1985, Харків) — український радянський композитор і диригент; член Спілки композиторів України^[1].

Біографія

Народився 4 [16] жовтня 1899(18991016) року в місті Бердичеві (тепер Житомирська область, Україна) в багатодітній єврейській родині. Початкову освіту здобув у Бердичеві в невеликій єврейській школі. Влітку 1918 року, під час Української революції, родина Файнтухів, рятуючись від єврейських погромів, які чинили війська Гетьманату, переїхала з Бердичева до Харкова^[1].

У 1918—1921 роках навчався в Харківській консерваторії по класу фортепіано у А. М. Корещенка. З 1920 по 1923 рік — художній керівник та диригент Капели Наркомосу УРСР. У 1927 році закінчив Харківський музично-драматичний інститут по класу композиції С. С. Богатирьова.

У 1932—1935, 1940—1941, 1946—1950 роках — викладач Харківської консерваторії. У 1934—1937 роках — музичний керівник і диригент «Експериментальної оперної студії», в 1937—1940 художній керівник і диригент симфонічного ансамблю в Києві. У 1941—1944 роках — диригент і композитор драматичних театрів в Ташкенті. У 1944—1946 роках — художній керівник і диригент симфонічного оркестру Ворошиловградської філармонії.

Помер у Харкові 18 липня 1985 року. Похований у Харкові^[1].

Твори

оперети — «Дощ», «Чаклунка», «Сільське одруження», «Голубий Дунай»;
для солістів, хору і симфонічного оркестру — ораторія-балада «Слово о борьбе украинского народа в Отечественной войне» (слова П. Тичини, В. Сосюри, М. Рильського, 1947, 2-а ред. 1965);
для хору у симфонічного оркестру — поема «Моріс Вінчевський» (1934);
для симфонічного оркестру — Поема (1934);
для оркестру російських народних інструментів — Сюїта на гуцульські теми (1948);
смичкові квартети: I (1927), II (1968);
для фортепіано — Сюїта (1949);
для голосу і фортепіано — романси, пісні на слова Лесі Українки, Р. Бернса в перекладі С. Маршака, Я. Івашкевича та інших;
хори;
музика до драматичних спектаклів;
обробки українських народних пісень.

1947 року став одним із авторів Державного гімну УРСР (авторський колектив під керівництвом композитора А. Д. Лебединця, гімн затверджений у 1949 році).