Фамільяр Фамільяр — згідно з європейським фольклором і народними віруваннями середньовіччя і раннього нового часу, — дух або надприродна особа, яка допомагає відьмам, магам або тим, хто практикує магію. Вони з'являються в багатьох іпостасях, часто, як тварина, або час від часу, як людина чи гуманоїдне створіння. Образ і використанняФамільяр — це дух, який набуває видимої форми та допомагає чаклувати. Зазвичай уявлялося, що він постає в подобі жаби, цапа, собаки, ворона[1], кота (особливо чорного), тхора, щура, комахи. У віруваннях басків фамільяри описувалися як жаби в людському одязі[2]. В африканських народів фамільяром відьом часто виступає гієна чи карлик. Відьми у віруваннях могли самі перетворюватися на тварину[3]. Церква називала фамільярів слугами диявола[1]. Отримати такого духа-слугу можна було від самого диявола чи успадкувати від відьми-матері. Відьма могла володіти декількома фамільярами одночасно[2]. Вважалося, що фамільяр харчується кров'ю відьми, висмоктуючи її з пальців, родимок або бородавок. Під час судів за чаклунство в XV—XVII ст. на тілі підозрюваної відьми шукали «соски», якими вона годувала свого фамільяра[4]. В британських віруваннях дух-помічник називався «імп»[3]. Перша писемна згадка про фамільярів датується 1510 роком[3], але вказівка на використання відьмою тварини відома ще з 1324 року[5]. Запис із Йоркшира 1510 року стверджує, що один вчитель на ім'я Джон Стюард мав трьох фамільярів у вигляді бджіл, яких годував кров'ю із власних пальців. Інша згадка 1566 року описує відьму Елізабет Френсіс, якій кіт-фамільяр допоміг убити чоловіка, котрий відмовився одружитися з нею після інтимного зв'язку[2]. У колоніальній Америці володіння фамільяром або спілкування з ним було одним з критеріїв визнання жінки відьмою. Зокрема, під час суду над салемськими відьмами[6]. Хоча, й одного чоловіка звинуватили у спонуканні собаки до нападу за допомогою магічних засобів. Собаку засудили та повісили[7]. З XX століття ряд магічних практик, в тому числі прихильники неоязичницької релігії Вікка, почали використовувати концепцію фамільярів через їх асоціацію зі старішими формами магії. Ці сучасні практиканти використовують домашніх і диких тварин, і вважають, що невидимі версії духів-фамільярів діють як магічні допоміжні засоби.[8] П'єр А. Ріффар запропонував наступне визначення:[9]
Трактування образу«Енциклопедія вікки та чаклунства» (2000) вказує, що концепція фамільярів походить від уявлення про тварин-тотемів і шаманських практик. Зокрема, з релігії італійських племен доримського часу. Так, Сабельські племена мали своїм тотемом бика, піцени — дятла, лукани — вовка тощо. Багато тварин були присвячені певним римським божествам. Священною тварини Діани був собака, Гекати — жаба, Прозерпіни — ворона, Пана — цап. Такі тварини, як жаба, змія, ящірка, птахи пов'язані з богинею Місяця, культ якої був поширений у Європі доби неоліту[1]. Примітки
Див. такожБібліографія
|
Portal di Ensiklopedia Dunia
