Фамінцин Олександр Сергійович
Олекса́ндр Сергі́йович Фамі́нцин (24 жовтня (5 листопада) 1841, Калуга — 24 червня (6 липня) 1896, Лігово[ru], Російська імперія) — російський композитор, музичний критик та педагог, дослідник історії музики та музичних інструментів, перекладач. Брат Андрія Фамінцина[ru]. ЖиттєписНародився в Калузі, 24 жовтня 1841 року. В 1862 закінчив природничий факультет Санкт-Петербурзького університету. Займався музикою в Сантіса та Фогта. Продовжив навчання в Ляйпцизькій консерваторії (Гауптман, Ріхтер, Рібель, Мошелес; 1862-1864), далі у Зейфріца в Левенберзі. Повернувшись до Санкт-Петербургу читав в консерваторії лекції з історії музики та естетики (1865-1872). Був секретарем Імператорського російського музичного товариства (1870-1880). З кінця 1860-х до кінця 1870-х — музичний співробітник «Голосу». Редагував журнал рос. «Музыкальный сезон», також працював з такими виданнями як рос. «Музыкальный листок», рос. «Баян», рос. «Пчела», рос. «Слово», нім. «S.-Petersburger Zeitung» та ін. Як музичний критик був прихільником класиків і запеклим супротивником „Нової російської школи“. Полеміка Володимира Стасова що до статей Фамінцина призвела навіть до судового розгляду. В українському музикознавстів відомий як автор теорії західноєвропейського (британського) походження бандури, спростованої Гнатом Хоткевичем. Помер 24 травня 1896 в Лігово[ru] під Санкт-Петербургом. ДоробокПраці з історії
Праці з історії та теорії музики
Переклади
Музичні твори
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia