Фарах Пахлаві
Фарах Діба, у шлюбі Пахлаві (перс. فرح پهلوی, азерб. Fərəh Pəhləvi; 14 жовтня 1938, Тебриз, Східний Азербайджан, Іран) — імператриця-вдова Ірану, дружина шаха Мохаммеда Реза Пахлаві. З трьох дружин шаха вона єдина була коронована як імператриця (шахбану). БіографіяАзербайджанка за походженням[5][6], Фарах Діба народилася в родині офіцера-випускника Сен-Сіра. Її дід по батьківській лінії наприкінці XIX століття був послом Ірану при дворі Романових[7]. Фарах була з багатої родини, однак смерть її батька змусила родину залишити віллу в Тегерані та переїхати до родичів.[8] Освіту отримала в Тегерані та Парижі. У шкільні роки захоплювалася спортом, очолювала команду з баскетболу. Після закінчення ліцею захопилася архітектурою та вчилася в Ecole Speciale d'Architecture[en] у Парижі. Там же в 1959 році на прийомі в іранському посольстві представлена шахові як одна з іранських студенток, які навчалися у Франції. Їх весілля відбулося 21 грудня 1959 року. Спадкоємця престолу, Кіра Реза Пахлаві, народила 31 жовтня 1960 року. Всього у шлюбі народила четверо дітей:
Свій вільний час імператриця Фарах присвячувала мистецтву. Фарах Піхлаві — високоосвічена жінка, крім перської, вільно володіє азербайджанською, англійською та французькою мовами. Завжди модно та елегантно одягалася. Її порівнювали з Жаклін Кеннеді. У 1972 році імператриця Пахлаві відвідала СРСР, де була запрошена в Азербайджан. У Баку їй організовали пишний прийом. На концерті, присвяченому приїзду імператриці, виступили провідні артисти Азербайджану — Зейнаб Ханларова, Муслім Магомаєв, Шовкет Алекперова, Рашид Бейбутов, Фідан Касимова та інші. Після ісламської революції 1979 року правитель і його сім'я знайшли притулок в Єгипті, потім на запрошення короля Хасана II ненадовго переїхала в Марокко[9]. Овдовівши, Фарах Пахлаві на запрошення американського уряду влаштувалася в США. У 2003 році написана нею книга спогадів «Моє життя з шахом» стала міжнародним бестселером. Внесок у мистецтво та культуруЩе на початку свого правління імператриця брала активну участь у розвитку культури та мистецтва в Ірані. Завдяки її заступництву створено безліч організацій, які сприяли подальшому розвитку історичного та сучасного іранського мистецтва як в Ірані, так і в західному світі. Будучи імператрицею, шахбану домоглася від чоловіка виділення значних коштів для скупки іранських старожитностей, раніше вивезених антикварами за кордон. За її сприяння Тегеранський музей сучасного мистецтва перетворився на найбільше зібрання Азії. Разом з тим, її прихильність до розкоші та «гламурний» стиль життя викликали невдоволення консерваторів та релігійних радикалів. Іранська революціяВ Ірані на початку 1978 року невдоволення імператорським урядом стає все більш вираженим. Невдоволення в країні продовжувало зростати, а пізніше призвело до масових виступів проти монархії[10]. До кінця року політична ситуація різко погіршилася. Безлад та хвилювання ставали все частішими та досягли своєї кульмінації в січні 1979 року. Уряд запровадив воєнний стан у більшості великих іранських міст. Країна була на межі революції. У цей час шах і імператриця вирішили залишити країну. Вони покинули Іран на літаку 16 січня 1979 року. У вигнанніПісля смерті шаха вигнана імператриця залишалася в Єгипті упродовж майже двох років. Через кілька місяців після вбивства президента Садата в жовтні 1981 року, імператриця та її сім'я залишили Єгипет. Президент Рональд Рейган повідомив імператриці, що її готові прийняти в США[11]. Спочатку Фарах Пахлаві оселилася у Вільямстауні, штат Массачусетс, але пізніше купила будинок в Гринвічі, штат Коннектикут. Після смерті її дочки принцеси Лейли у 2001 році вона придбала невеликий будинок в Потомаку, штат Меріленд, недалеко від Вашингтона, округ Колумбія, щоб бути ближче до сина і онуків. ОнукиФарах має трьох онучок від сина Кір Реза Пахлаві і його дружини Ясмін Пахлаві:
Імператриця також має одну внучку від її покійного сина Алі Реза Пахлаві[12]. Нагороди
Галерея
Примітки
ПосиланняВікісховище має мультимедійні дані за темою: Фарах Пахлаві
|
Portal di Ensiklopedia Dunia