Фауністичне різноманіття Цуманської пущі
![]() фауністичне різноманіття Цуманської пущі представлене в основному лісовими видами — неморальні (лат. nemoralis — лісовий) і бореальні, значну частку становлять широкоареальні види — мешканці луків, водойм та боліт. Представлені тут тварини-синантропи, які екологічно пов'язані з агроландшафтами, в тому числі й помешканнями людини. За узагальненими даними на території Цуманської пущі виявлено 249 видів хребетних тварин, з них кісткових риб — 23, земноводних -11, плазунів — 7, птахів — 166, ссавців — 42 види. Історія дослідженьПерші писемні свідчення щодо надзвичайного багатства тваринного світу Цуманських лісів ми знаходимо в Літописі, у частині, де йдеться про Луцький з'їзд монархів Європи 1492 року. Згідно з цим історичним документом до столу вінценосних осіб та їхньої світи щодня протягом двох місяців із лісів Цуманської пущі постачали м'ясо зубрів, лосів, кабанів та інших тварин. В цілому слід визнати, що до останнього часу у фауністичному відношенні Цуманська пуща була вивчена недостатньо. У першій половині XX століття в цьому районі спорадично працювали відомі західноукраїнські зоологи Ф. І. Страутман та К. О. Татаринов, які зібрали фрагментарні матеріали щодо хребетних тварин і навели їх у своїх узагальнювальих працях. Наприкінці XX століття хребетних тварин регіону, переважно птахів, спорадично вивчали М. В. Химин та деякі інші дослідники. Регулярне вивчення природних комплексів Цуманської пущі розпочалось з 2002 року. Цю роботу очолив Науковий центр заповідної справи Мінекоресурсів України, який організував кілька комплексних експедицій, зокрема і з вивчення фауни (збирались дані щодо видового складу, чисельності окремих видів, територіального та біотопічного розподілу переважно хребетних тварин, а також матеріали щодо раритетної компоненти фауни). Тоді ж співробітники Інституту зоології НАН України О. О. Байдашников, З. Л. Берест та О. Ю. Мороз, яких Науковий центр залучав до польових досліджень, розпочали вивчення безхребетних тварин Цуманських лісів. Загальна характеристикаЗа зоогеографічними параметрами територія Цуманської пущі належить до бореальної лісової зоогеографічної зони поліського зоогеографічного округу, західно-волинського зоогеографічного району (Страутман, Татаринов, 1958). За більш сучасними уявленнями (Щербак, 1988) територія Цуманської пущі належить до Бореальної європейсько-сибірської підобласті, Східноєвропейського округу, району мішаного, листяного лісу та лісостепу, підділянки Західне або Волинське Полісся. Характерними представниками фауни хребетних західно-волинського зоогеографічного району є такі види, як черепаха болотна (Emys orbicularis), лелека чорний (Ciconia nigra), тетерук (Lyrurus tetrix), орябок (Tetrastes bonasia), журавель сірий (Grus grus), баранець великий (Gallinago media), сорокопуд сірий (Lanius excubitor) видра річкова (Lutra lutra), лось (Alces alces), бобер річковий (Castor fiber) та деякі інші. Викопна плейстоцен-голоценова фауна птахів та ссавців свідчить про те, що протягом плейстоцену і голоцену зазначена територія, що належить до Волинського Полісся, була південною частиною природної лісової зони. Загалом, склад фауни хребетних з тих часів мало змінився. Характер фауни Цуманської пущі значною мірою визначають її географічне розташування, особливості рельєфу, розподіл та склад рослинності. Наявність на цій території значних площ листяних (дубових та грабово- дубових), мішаних (з переважанням дуба та сосни) та соснових лісів, наявність заболочених ділянок і численних водотоків створюють широку гаму біотопів — саме це є причиною багатства та різноманітності фауни цього унікального куточка Українського Полісся. Важливим чинником слід визнати й те, що фауна цієї частини Полісся, як і флора, є відносно молодою. Її характеризує наявність помітної кількості погра- ничноареальних видів, які перебувають тут на південній межі свого поширення (рись, глушень, тетерук, рябчик, чорниш, сорокопуд сірий та деякі інші). У складі фауни Цуманської пущі переважають лісові види — неморальні і бореальні, значну частку становлять широкоареальні види — мешканці луків, водойм та боліт. Представлені тут і тварини-синантропи, які екологічно пов'язані з агроландшафтами, в тому числі й помешканнями людини. За узагальненими даними на території Цуманської пущі виявлено 249 видів хребетних тварин, з них кісткових риб — 23, земноводних -11, плазунів — 7, птахів — 166, ссавців — 42 види. За співвідношенням між фаунами хребетних зазначеної території, Волині та всієї України, хребетні регіону становлять 64,1 %, а їх класи — 61,3-100 % від волинської фауни і, відповідно, 31,8 % та 12,4-69,2 % від фауни України. Достатньо високі показники за співвідношенням до Волині (30-67,4 %) та за відношенням до України (11,5-40,3 %) мають види хребетних, які охороняються відповідно до Червоних книг, Червоних списків, міжнародних конвенцій та угод. Основні фауністичні комплексиАналіз біотопічного розподілу хребетних тварин на території Цуманської пущі дозволяє виділити 6 основних фауністичних комплексів. Фауністичний комплекс широколистяних лісівХарактерний для значних площ і є одним із найбагатших. У ньому представлений 131 вид хребетних, зокрема 84 види птахів, серед яких переважають горобцеподібні (Passeriformes). Ссавці, плазуни та земноводні представлені в цьому комплексі значно меншою кількістю видів. Типовими видами для цього комплексу є, зокрема, жаба гостроморда (Rana arvalis), зяблик (Fringilla coelebs), вівчарик-ковалик (Phylloscopus collybita), дятел середній (Dendrocopos medius), вівчарик жовтобровий (Phylloscopus sibilatrix), вільшанка (Erithacus rubeculd), синиці блакитна (Parus caeruleus) та велика (Parus major), дрозди співочий (Turdus philomelos) та чорний (Turdus merula), куниця лісова (Martes martes), вовчок горішниковий (Muscardinus avellanarius), сарна європейська (Capreolus capreolus) та деякі інші. Характеризований фауністичний комплекс в орнітофауністичному відношенні є одним з найбагатших і становить понад 90 % від кількості видів птахів загального західноукраїнського орнітокомплексу широколистяних лісів (Горбань, 1992). Значною є чисельність окремих видів птахів. Так, наприклад, у стиглих та пристигаючих грабово-дубових ділянках щільність мухоловки білошийої становить 1,4-4 пар/км2, а дятла середнього — 5-12,9 пар/км2. Щільність інших видів птахів така: вівчарика жовтобрового — 1,7-8 пар/км2, синиці блакитної- 1,4-19 пар/км2, зяблика- 1,7-33 пар/км2. У цьому фауністичному комплексі також представлено найбільшу кількість рідкісних видів хребетних тварин: 15 видів, занесених до Червоної книги України (71,4 % від усієї кількості червонокнижних хребетних, що зустрічаються на досліджуваній території) — мідянка (Coronella austriaca), лелека чорний, лунь польовий (Circus cyaneus), змієїд (Circaetus gallicus), підорлик малий (Aquila ротагіпа), беркут (Aquila chrysaetus), орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla), журавель сірий, пугач (Bubo bubo), сорокопуд сірий, рись звичайна (Lynx lynx), горностай (Mustela erminea), норка європейська (Mustela lutreola), борсук (Meles meles) і бізон європейський (Bison bonasus), 8 видів, занесених до Європейського Червоного списку тварин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі (100 %) — орлан-білохвіст, деркач (Crex сгех), рись звичайна, вовк (Canis lupus), ведмідь бурий (Ursus arctos), видра річкова, вовчок горішниковий і бізон європейський; 11 видів, занесених до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи (73,3 %) — тритон гребенястий (Trilurus crislatus), кумка звичайна (Bombina bombina), квакша (Hyla arborea), черепаха болотна, ящірка живородна (Lacerta vivipara), деркач, норка європейська, видра річкова, бобер річковий, вивірка звичайна (Sciurus vulgaris) і бізон європейський. Фауністичний комплекс соснових лісівПредставлений на значній площі, але він помітно бідніший за видовим складом. Причому найбіднішими за цим показником є молоді культури сосни (особливо непроріджені), більш багатими середньовікові і пристигаючі насадження, а також сосняки з домішкою ялини звичайної, дуба звичайного та інших порід і з добре розвиненим підліском. У цьому фауністичному комплексі нараховано 101 вид хребетних тварин. Перше місце як за видовим складом, так і за чисельністю займають птахи (67 видів), серед яких домінують горобцеподібні. У меншій кількості трапляються ссавці, земноводні та плазуни. Типовими представниками цього комплексу є, зокрема, жаба гостроморда, дятел звичайний (Dendrocopus major), зяблик, вівчарик-ковалик, дрізд співочий, вільшанка, дрізд чорний, золотомушка жовточуба (Regulus regulus), гаїчка чорноголова (Farns monlanus), синиця чубата (Parus cristatus) та велика, білка звичайна та інші. Для цього комплексу щільність зокрема дятла звичайного становить 5-20 пар/км2, щеврика лісового (Anthus trivialis) — 0,8-17,5 пар/га, зяблика — 10-122,5 пар/км2, дрозда співочого — 0,8-7,5 пар/км2, дрозда чорного — 6-15 пар/км2. Мисливські види ссавців у цьому фауністичному комплексі щільністю поступаються широколистяним лісам, що пов'язано передусім із захисними функціями та кормовою базою. У цьому фауністичному комплексі також представлено велику кількість рідкісних видів хребетних тварин: 14 видів, занесених до Червоної книги України (66,6 % від усієї кількості червонокнижних хребетних, що зустрічаються на досліджуваній території) — мідянка, лелека чорний, змієїд, підорлик малий, орлан-білохвіст, глушець, журавель сірий, пугач, сорокопуд сірий, рись звичайна, горностай, норка європейська, борсук і бізон європейський; 5 видів, занесених до Європейського Червоного списку тварин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі (62,5 %) — орлан- білохвіст, рись звичайна, вовк, видра річкова і бізон європейський; 6 видів, занесених до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи (40,0 %) — кумка звичайна, черепаха болотна, ящірка живородна, норка європейська, білка звичайна і бізон європейський. Фауністичний комплекс лукХарактерний для незначних площ і є дещо біднішим за видовим складом, порівняно із лісовими. Склад хребетних формують представники 90 видів. У цьому фауністичному комплексі найбільш представлено ссавців (23 види) і птахів (53 види), дещо менш чисельними є земноводні та плазуни. Серед останніх переважають мігруючі види. До типових представників цього комплексу належать ропухи зелена (Bufo viridis) і сіра (Bufo bufo), ящірки прудка (Lacerta agilis) та живородна, чайка (Vanellus vanellus), жайворонок польовий (Alauda arvensis), шеврик лучний (Anthus pratensis), плиска жовта (Motacilla flava), трав'янка лучна (Saxicola rubetrd), вівсянка очеретяна (Emberiza schoeniclus), ласка (Mustela nivalis), заєць сірий (Lepus europaeus), мишка лучна (Micromys minutus). Щільність окремих видів птахів у цих комплексах є низькою, що свідчить про наявність переважно малопродуктивних лук, сформованих на супіщаних ґрунтах, а також на осушених торфовищах у долинах малих річок. Так, для плиски жовтої і трав'янки лучної щільність становить менше 1 пари/км2. Низькою є щільність чайки — менше І пари/км2, за щільності виду для Середньої Європи 1-10 пар/км2. У цьому фауністичному комплексі також представлено значну кількість рідкісних видів хребетних тварин: 11 видів, занесених до Червоної книги України (52,3 % від усієї кількості червонокнижних хребетних, що зустрічаються на досліджуваній території) — лелека чорний, лунь польовий, змієїд, підорлик малий, журавель сірий, пугач, сорокопуд сірий, горностай, норка європейська, видра річкова, бізон європейський; 5 видів, занесених до Європейського Червоного списку тварин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі (62,5 %) — орлан-білохвіст, деркач, вовк, видра річкова, бізон європейський; 5 видів, занесених до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи (33,3 %) — кумка звичайна, деркач, норка європейська, видра річкова, бізон європейський. Фауністичний комплекс болітПредставлено на незначних площах і він є одним з найбідніших за видовим складом хребетних, який формують представники 72 видів. У цьому фауністичному комплексі найбільш представлено птахів (38) і ссавців (17 видів), значно менше тут земноводних і плазунів. До типових представників цього комплексу належать жаба гостроморда, ящірка живородна, вуж звичайний (Natrix natrix), журавель сірий, баранець звичайний (Gallinago gallinago), вівсянка очеретяна, горностай. При цьому раніше звичайний для цього комплексу баранець звичайний помітно скоротив свою чисельність через осушення заплав малих річок. Незначна щільність тут, зокрема, луня очеретяного (Circus aeruginosas) — до 2 пар/км2. У цьому фауністичному комплексі також представлено найбільшу кількість рідкісних видів хребетних тварин: 11 видів, занесених до Червоної книги України (56,8 % від усієї кількості червонокнижних хребетних, що зустрічаються на досліджуваній території) — лелека чорний, лунь польовий, змієїд, підорлик малий, глушець, журавель сірий, пугач, сорокопуд сірий, горностай, норка європейська і видра річкова; 3 види, занесені до Європейського Червоного списку тварин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі (37,5 %) — деркач, вовк і видра річкова; 8 видів, занесених до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи (53,3 %) — тритон гребенястий, кумка звичайна, квакша, черепаха болотна, ящірка живородна, деркач, норка європейська і видра річкова. Фауністичний комплекс водоймПредставлено на незначній площі, проте він є одним з найбагатших за видовим складом — хребетних у ньому нараховується 124 види. Найбільш характерною групою для цього фауністичного комплексу є птахи (72 види), зокрема водоплавні та навколоводні, а також кісткові риби, Ссавців представлено 16 видами. До типових представників цього комплексу належать жаби ставкова (Rana esculenta) та озерна (Rana ridibunda), черепаха болотна, пірникози мала (Podiceps ruficollis) та велика (Podiceps cristatus), крижень (Anas platyrhynchos), лунь очеретяний (Circus aeruginosas), курочка водяна (Gallinula chloropus), лиска (Fulica atra), крячок річковий (Sterna hirundo, очеретянки ставкова (Acrocephalus scirpaceus) та велика (Acrocephalus arundinaceus), бобер, нориця водяна (Arvicola amphibius) та деякі інші. Серед специфічних видів, які важко піддаються реєстрації унаслідок потайного способу життя варто відмітити пірникозу малу і погонича малого (Porzana parva), які хоча і є відносно рідкісними, проте заселяють переважну більшість водойм, в тому числі й лісові стави (пірникоза мала). Чисельність цих видів на окремих водоймах (6-40 га) становить 1-2 пари. Індикаторними видами цих угідь та їхнього екологічного стану є бобер річко- вий, нориця водяна та черепаха болотна. Остання помітно скоротила свою чисель- ність унаслідок тотального розорювання їх кладок лисицею та деякими іншими ссавцями. У цьому комплексі природним шляхом з'явилася акліматизована дещо раніше в інших місцях ондатра (Ondatra zibethicus), чисельність якої спочатку була відносно високою, а тепер (як і в інших місцях) зменшилась. У зв'язку із маловодністю цієї території (відсутність середніх та великих річок, озер, комплексів ставів тощо), водоплавні та водно-болотяні птахи, в тому числі і мисливські, мають низьку чисельність. Про дефіцит місць гніздування водоплавних птахів за наявності відносно непоганої кормової бази свідчить той факт, що більшість крижнів і чирянок великих (Anas querquedula) гніздяться по меліоративних канавах навіть серед напівзімкнутих лісових ділянок. У цьому фауністичному комплексі також представлено значну кількість рідкісних видів хребетних тварин: 8 видів, занесених до Червоної книги України (28 % від усієї кількості червонокнижних хребетних, що зустрічаються на досліджуваній площі) — лелека чорний, чернь білоока, гоголь, скопа, орлан- білохвіст, горностай, норка європейська і видра річкова; 2 види, занесені до Європейського Червоного списку тварин, що зперебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі (25 %) — орлан-білохвіст і видра річкова; 8 видів, занесених до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи (53,3 %) — карась золотистий, бичок річковий, тритон гребенястий, кумка звичайна, квакша, черепаха болотна, видра річкова і бобер річковий. Фауністичний комплекс населених пунктів та агроландшафтівЦей комплекс хоча і займає порівняно незначну площу, проте є одним з відносно багатих за видовим складом — представляє 91 вид хребетних тварин, зокрема 70 видів птахів і 15 видів ссавців; значно менше туг мешкає земноводних і плазунів. До типових представників цього комплексу належать ропуха сіра, жайворонок польовий, горобці польовий (Passer montanus) та хатній (Passer domesticus), ластівка сільська (Hirundo rustica), миша звичайна (Mus nmsculus), пацюк мандрівний (Rattus norvegicus) та деякі інші. Щільність населення окремих птахів така: жайворонок польовий — 2-25 пар/км2, плиска жовта і трав'янка лучна — до 5 пар/км2. У цілому тваринний світ агроландшафтів збіднений, навіть порівняно із суміжними ділянками, що зумовлено передусім низькими якостями супіщаних ґрунтів, а відтак — збідненістю рослинних кормів, необроблюваністю значної частини сільськогосподарських земель та їх забур'яненістю. Для цього комплексу (зокрема у населених пунктах) відмічено 2 нових види, які, природно розширяючи свій ареал, мешкають тут з 1970-80-х років — це горлиця садова (Streptopelia decaocto) і дятел сирійський (Dendrocopos syhacus). У цьому фауністичному комплексі також представлено певну кількість рід- кісних видів хребетних тварин: 5 видів, занесених до Червоної книги України (23,8 % від усієї кількості червонокнижних хребетних, що зустрічаються на досліджуваній території) — лунь польовий, балобан, сорокопуд сірий, горностай і бізон європейський; 2 види, занесені до Європейського Червоного списку тварин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі (25 %) — деркач і бізон європейський; 2 види, занесені до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи (13,3 %) — деркач і бізон європейський. Раритетна компонента фауни хребетних тварин За результатами багаторічних досліджень фауни хребетних на характеризованій території зареєстровано 21 вид, занесений до Червоної книги України (1994): мідянка, лелека чорний, чернь білоока (Aythya пугоса), гоголь (Bucephala clangula), скопа (Pandion haliaetus), лунь польовий, змієїд, підорлик малий, беркут, орлан-білохвіст, балобан (Falco cherrug), глушець (Telrao urogallus), журавель сірий, пугач, сорокопуд сірий, рись звичайна, горностай, норка європейська, борсук, видра річкова, бізон європейський, 8 видів, занесених до Європейського Червоного списку тварин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі (1991): орлан-білохвіст, деркач, рись звичайна, вовк, ведмідь бурий, видра річкова, вовчок горішниковий, бізон європейський та 15 видів, занесених до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи (Red List IUCN, 2000): карась золотистий (Carassius carassius), бичок річковий (Nzogobms fluviatilis), тритон гребенястий, кумка звичайна, квакша, черепаха болотна, ящірка живородна, чернь білоока, деркач, баранець великий, норка європейська, видра річкова, бобер річковий, білка звичайна, бізон європейський. Крім того на досліджуваній території зустрічається 206 видів хребетних, віднесених до Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Берн, 1979), або Бернської конвенції (Конвенція 1998 р.), 31 вид птахів, віднесений до Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотяних птахів (Угода 1999 р.), 3 види кажанів, віднесені до Угоди про збереження кажанів в Європі, 29 видів хребетних, віднесених до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, або Вашингтонської конвенції (CITES). За міжнародними критеріями ІВА-територій (території, важливі для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів) Цуманську пущу віднесено до Українського та Європейського каталогів ІВА-територій. Це стало можливим завдяки показникам чисельності окремих видів, зокрема — лелеки чорного, підорлика малого, журавля сірого, деркача і пугача, а також малочисельних видів, зокрема — луня лучного Circus pygargus (1-2 гніздові пари), сови сірої Strix aluco (15-25 гніздових пар) і дятла середнього (120—180 гніздових пар). Рідкісні види хребетних тварин
Для інших видів хребетних тварин, які занесені до Європейського Червоного списку і Червоного списку МСОП, окрему характеристику не подано через те, що ці види для даної території відносно звичайні і переважно широко розповсюджені. Див. такожДжерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia