Федеральний день подяки, покаяння та молитви

Федеральний день подяки, покаяння та молитви
Федеральний день подяки, покаяння та молитви
	Федеральний день подяки, покаяння та молитви Постанова бернської влади від 1832 року про день покаяння
Офіційна назва	нім. Eidgenössischer Dank-, Buss- und Bettag, фр. Jeûne fédéral, італ. Digiuno federale, ромш. Rogaziun federala
Інші назви	нім. Bettag
Ким святкується	усі кантони Швейцарії, за винятком кантону Женева
Дата	третя неділя вересня
Пов'язаний з	Понеділок федерального посту, Женевський піст

Федеральний день подяки, покаяння та молитви (нім. Eidgenössischer Dank-, Buss- und Bettag, фр. Jeûne fédéral, італ. Digiuno federale) є державним святом у Швейцарії. Це міжконфесійне свято, яке відзначають римо-католицькі єпархії, старокатолицька церква, єврейська та мусульманська громади, реформатські церковні організації та інші християнські конфесії.

Він відзначається у третю неділю вересня. У кантоні Женева відзначається інший подібний піст, Jeûne genevois (Женевський день молитви) як неробочий святковий день у четвер після першої неділі вересня.

Наступний понеділок (понеділок посту), що настає після неділі Дня покаяння, є законодавчо визнаним вихідним днем і державним святом у кантоні Во^[1]. У кантоні Невшатель це неофіційне свято; адміністрація кантону та багато підприємств не працюють^[2]. У багатьох кантонах День покаяння вважається великим святом (нарівні зі Страсною п'ятницею, Великоднем, Трійцею та Різдвом Христовим), наприклад, у Цюриху^[3], Берні^[4] або Люцерні^[5], що виявляється у комплексних заходах щодо дотримання спокою у святкові дні. Інші кантони, такі як Базель-Штадт^[6] або Золотурн^[7], нещодавно перевели його у категорію звичайного вихідного дня, аналогічного неділі.

Святкування

До 2000 року, наприклад, у кантоні Цюрих були заборонені стрілецькі тренування, спортивні та танцювальні заходи будь-якого виду; виставки, музеї та кінотеатри залишалися закритими. Сьогодні заходи в закритих приміщеннях дозволені, некомерційні виставки та музеї відкриті, проте стрілецькі тренування та публічні зібрання нерелігійного характеру, як і колись, заборонені.

Історія та значення

Дні покаяння та молитви були традицією у Швейцарії з пізнього середньовіччя і також були встановлені федеральними тагазаунганами. У часи лиха влада часто встановлювала щотижневі або щомісячні дні посту. Приклади цього:

1572 року в Цюриху після французької Варфоломіївської ночі молилися за переслідуваних гугенотів.
1639 року, після кількох епідемій під час Тридцятирічної війни, у Санкт-Галлені вперше було проведено день покаяння і молитви.
1651 року через землетрус 1650 року в Цюриху.
1619 року відбувся перший спільний день подяки та покаяння реформатських кантонів після синоду в Дордрехті, щоб подякувати за єдність реформатів.
З 1639 року, після вбивства Йорга Єнача, День покаяння щорічно повторювався з вдячності за те, що Швейцарія уникла Тридцятирічної війни. Незабаром закріпилася дата у вересні^[8]
У 1643 році католицькі кантони також запровадили спільний День молитви, дата якого, однак, не збігалася з датою реформатських кантонів.

У період Просвітництва значення цих Днів молитви зменшилося.

17 вересня 1797 року під впливом Французької революції вперше було проведено спільний день посту католицьких і реформатських кантонів, а наступного року центральний уряд Гельветичної республіки видав мандат на проведення дня посту для всієї країни. У 1832 році Тагсаунг (парламент) вирішив, що День покаяння слід відзначати в третю неділю вересня. Граубюнден до 1848 року не дотримувався цього рішення і відзначав його у другий четвер листопада; Женева досі відзначає його у четвер, що настає після першої неділі вересня.

Особливого значення це спільне свято набуло з утворенням Швейцарської Конфедерації в 1848 році, якому передувала ліберально-консервативна, а частково реформатсько-католицька громадянська війна (Війна за спеціальний союз). Федеральний день подяки, покаяння і молитви мав стати днем, який у політично і конфесійно сильно роздробленій Швейцарії могли й можуть святкувати представники всіх партій і конфесій. Таким чином, він має не тільки конфесійне, а й, перш за все, «'державно-політичне підґрунтя:»' він покликаний сприяти повазі до тих, хто має інші політичні та конфесійні погляди^[9]. До Дня подяки державні органи видавали так званий мандат Дня подяки, в якому органи влади оголошували День подяки та наводили актуальні причини для його встановлення. Ці мандати Дня подяки в кантоні Цюрих у той час складалися державним секретарем Готфрідом Келлером. З кінця 19 століття мандати Дня покаяння поступово замінювалися текстами церков, але й сьогодні існують офіційні тексти про День покаяння.

З часів Другого Ватиканського собору День покаяння відзначається як екуменічне свято, в організації якого особливо активну участь бере Робоча група християнських церков. У деяких місцях також проводяться міжрелігійні урочистості.

На політичному рівні в 1980-х роках велася дискусія про введення «Дня посту без автомобілів» для всієї Швейцарії, але ця ідея знову зникла в шухлядах.^[9].