Федоренко Валентин Григорович
Валенти́н Григо́рович Федоре́нко (12 червня 1935, Вознесенськ —5 квітня 2020, Київ) — фахівець у галузі організації будівництва, доктор економічних наук (1991), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2006), майстер спорту з вітрильного спорту (1971), перший віцепрезидент Спілки будівельників України (1991), почесний президент Федерації вітрильного спорту України (1992)[1], ректор Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України[2]. БіографіяНародився 12 червня 1935 року у Вознесенську. У 1958 році закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут. З 1958 по 1962 рік працював на шахті в м. Караганда. У 1962 році закінчив вищі академічні курси при Військово-повітряній академії ім. Можайського[3]. З 1965 по 1969 — заступник керівника тресту «Луганськжитлобуд». З 1969 по 1974 — начальник обласного управління будівництва Ворошиловградського облвиконкому народних депутатів. З 1975 по 1981 — завідувач відділу Ворошиловградського обкому КПУ. З 1981 по 1993 — голова профспілки будівельників і робітників промисловості будівельних матеріалів України. З 1992 року — професор кафедри організації і управління будівництвом Київського університету будівництва і архітектури. Помер 5 квітня 2020 року в Києві.[1] Наукова роботаСфера наукових інтересів: розроблення теоретичних і економічних процесів у господарстві, прогнозування кон'юнктури ринку в окремих галузях економіки, удосконалення системи керування та державного регулювання будівельного комплексу України[1]. Був радником комітету з науки і освіти Верховної Ради України, членом Національного олімпійського комітету України. Брав активну участь в будівництві найбільших в СРСР будов: доменних печей у Кривому Розі та Алчевську, прокатного стану «3000» на заводі «Азовсталь» в Маріуполі, будівництві ракетного полігону «Байконур» і т. д.. Був головним редактором науково-практичного журналу «Економіка та держава» і «Ринок праці та зайнятість населення». У 1983 році захистив кандидатську, а в 1992 році — докторську дисертацію. Автор 430 наукових праць в галузі інвестицій та економічного прогнозування, засновник напряму економічної науки — інвестознавства. Підготував 2 докторів економічних наук, 12 докторів економіки, 18 докторів філософії в економіці, 5 кандидатів економічних наук. Був членом Експертної ради ВАК України.[3] Основні праціЗа ЕСУ:
Нагороди
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia