Федорцева Софія Володимирівна
![]() Софі́я Володи́мирівна Федо́рцева (уроджена Сабат) (8 березня 1900, Помонята (нині — Рогатинського району Івано-Франківської області) — 15 червня 1988 р., Львів) — драматична акторка героїко-трагедійного плану й майстер мистецького читання, народна артистка УРСР. ЖиттєписЗакінчила польську середню школу у Стрию. У 1920 р. закінчила Вчительський інститут (Жіночу семінарію) у Львові, отримала диплом вчительки. Того ж року взяла шлюб з Федем Федорцівим, з яким зестрічалася близько двох років.[1] Видавши себе за польку, вступила драматичної студії при Львівській консерваторії (українців туди не брали), закінчила її у 1923 р.[2] З 1923 р. працювала естрадною артисткою мистецького читання у Львові.[2] У 1926 р. дебютувала на професійній сцені у ролі Олени у мелодрамі «Тайфун» під керівництвом Й. Стадника. У 1927 р., отримавши запрошення до театру «Березіль», звернулася до уряду УРСР з проханням про дозвіл приїхати до радянської України.[2] Переїхавши до Харькова (як думала, тимчасово), невдовзі перевезла туди свою доньку (чоловік залишився у Львові та помер 5 березня 1930 р. у лікарні після невдалої операції).[1] З 1927 р. працює у театрі «Березіль», з 1934 р. — у Харківському академічному українському драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка. З 1946 р. — народна артистка УРСР. У 1960 р. залишила театр. Померла 15 червня 1988 р. у Львові.[2] Похована на 75 полі Личаківського цвинтаря. Фецорцева — автор спогадів про Леся Курбаса, І. Мар'яненка, П. Тичину, В. Стефаника, Ф. Федорцева. Авторка цікавого репортажу "Березіль" на мандрівці" ("Діло", 1930) про гастрольні виступи березільців у Херсоні, Запоріжжі, Дніпропетровську, відвідини Дніпрових порогів тощо. РоліУ театрі
Головні ролі у п'єсах Максима Горького, Олександра Корнійчука та ін. У кіно
Виступала в радіо і на концертах з мистецьким читанням. НагородиПримітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia