Фенвік Вільямс

Фенвік Вільямс
Фенвік Вільямс
англ. William Fenwick Williams
Народження	4 грудня 1800; Аннаполіс-Роял, Аннаполіс, Нова Шотландія, Канада
Смерть	26 липня 1883 (82 роки); Лондон, Англія, Велика Британія
Поховання	Бромптонський цвинтар
Країна	Сполучене Королівство; Королівство Велика Британія
Приналежність	Об'єднане Королівство
Рід військ	Сухопутні війська Великої Британії
Роки служби	1825–1883
Партія	Ліберальна партія
Звання	генерал
Командування	головнокомандувач, Північна Америка
Війни / битви	Кримська війна
Титул	баронет і Woodford baronetsd
Нагороди	орден Лазні
	Фенвік Вільямс у Вікісховищі

Генерал сер Вільям Фенвік Вільямс, 1-й баронет (нар. 4 грудня 1800(18001204) – пом. 26 липня 1883) — новошотландський воєначальник британців вікторіанської епохи.

Вільямса запам'ятали участю в обороні міста Карс під час Кримської війни. Він разом з іншими британськими офіцерами надихнув турецьких солдатів відбивати російські атаки генерала Муравйова. Проте вони змушені були здатися, Вільямса ув'язнили у Рязані, після звільнення його представили царю Олександру II.

Вільямс отримав багато відзнак, у 1865—1867 роках його призначили першим лейтенант-губернатором Нової Шотландії, де він народився.

Раннє життя

Він народився в Аннаполіс-Роял, Нова Шотландія, став другим сином генерал-комісара Томаса Вільямса, казармейстера в Галіфаксі, Нова Шотландія, Канада. Проте, за чутками, він — рідний син Едуарда Августа, герцога Кентського; це означає, що можливо, королева Вікторія його зведена сестра. Вільямс ніколи не заперечував це, але це не вважається правдою^[2].

Кар'єра

Вільямс здобув освіту в Королівській військовій академії в Вулвічі^[2]. У 1825 році він вступив до Королівського полку артилерії в чині другого лейтенанта. Він надавав послуги Туреччині у 1841 році, його найняли капітаном в арсенал у Константинополі. Він був британським комісаром на конференціях, які передували Ерзурумській угоді у 1847 році, а також у врегулюванні османсько-іранського кордону у 1848 році^[3]. Він отримав орден Лазні у 1852 році^[2].

Кримська війна

Підвищений у званні до полковника, він був британським комісаром турецької армії в Анатолії під час Кримської війни 1854—1856 років, а отримавши звання паші (генерал/губернатор/лорд) зі ступенем ферика (генерал-майора), командував турецькими військами при обороні Карса під час Кримської війни^[3]. Він разом з іншими британськими офіцерами надихнув погано оснащених турецьких солдатів відбивати російські атаки генерала Муравйова на обложене місто протягом трьох місяців, спричинивши 6000 втрат росіян^[2]. Вони здалися через голод, хвороби та нестачу боєприпасів. Однак на своїх умовах, при цьому офіцерам дозволили залишити мечі. Вільямса ув'язнили у Рязані, але до нього ставилися дуже добре, і його звільнили наприкінці Кримської війни у 1856 році. Перед поверненням додому його представили царю Олександру II^[2].

Вільямс так знатно захищав місто, що Муравйов заявив: «Генерал Вільямс, ви зробили собі ім'я в історії, нащадки будуть дивуватися витривалості, мужності та дисципліні, які облога пробудила в залишках війська»^[4].

Він отримав титул баронета з довічною пенсією, орден Лазні (лицар), великий хрест ордена Почесного легіону та орден Меджида, почесне звання за свободу Лондона з мечем і почесний ступінь доктора з цивільного права Оксфордського університету^[3]^[2].

Підвищений до генерал-майора у листопаді 1855 року після повернення з російського полону, він очолював Вулвіч і представляв район Калн у парламенті з 1856 по 1859 рік^[3]^[2]. Напередодні громадянської війни в США, з 1859 по 1864 рік, він обіймав посаду головнокомандувача Північною Америкою та відповідав за підготовку до війни зі США у випадку розриву відносин. Найбільше загострення відносин відбулося під час інциденту з судном «Трент»^[2]. У 1864 році він отримав звання генерал-лейтенанта та його призначили шефом полку Королівської артилерії.

Губернаторство

Він обіймав посаду губернатора Нової Шотландії з 1865 по 1867 рік. Після Канадської конфедерації у 1867 році Вільямс продовжував обіймати посаду першого лейтенанта-губернатора Нової Шотландії та губернатора Гібралтару з вересня 1870 по 1876 рік. У 1871 році він став лицарем ордена Лазні, у 1881 році — констеблем Тауера^[2].

Подальше життя

Він помер у готелі на Пел-Мел 26 липня 1883 року. Його поховали на Бромптонському цвинтарі^[2]. Вільям Гаш створив його портрет для Будинку парламенту в Галіфаксі, Нова Шотландія, який донині висить у Будинку провінції, Галіфакс.

Спадщина

тезка Карсдейла, Нова Шотландія
Село Порт-Вільямс, Нова Шотландія, названо на його честь.
Село Карс, Онтаріо
Карс Стріт, Порт Вільямс, Нова Шотландія
Фенвік-стріт, Галіфакс
Башта Фенвік (Галіфакс)
Дошка на честь місця народження, Аннаполіс Роял, Нова Шотландія

Примітки

↑ ^а ^б https://www.peoplescollection.wales/items/937036
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л Waite, P.B., Williams, Sir William Fenwick, т. 11, процитовано 3 березня 2013
↑ ^а ^б ^в ^г Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Chisholm, Hugh, ред. (1911). Williams, Sir William Fenwick. // Encyclopædia Britannica (англ.). Т. 28 (вид. 11-те). Cambridge University Press. с. 683.
↑ Alex Troubetzkoy. The Crimean War — The Causes and Consequences of a Medieval Conflict Fought in a Modern Age. Constable & Robinson Ltd, London. 2006. pp. 298.