Фернанда Торрес

Фернанда Торрес
Fernanda Torres
На прем'єрі фільму «Я все ще тут», жовтень 2024 року
Інші імена	Nanda
Народилася	15 вересня 1965(1965-09-15) (59 років) Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Громадянство	Бразилія
Діяльність	акторка, письменниця
Роки діяльності	з 1978
Чоловік	Педро Біал (1982—1985) Жеральд Томас Андрюша Воддінгтон (з 1997)
Батьки	Фернандо Торрес Фернанда Монтенегру
Брати / сестри	Cláudio Torresd
IMDb	ID 0868639
Нагороди та премії
Приз за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю (1986) «Золотий глобус» (2025)
Фернанда Торрес у Вікісховищі

Фернанда Піньєйро Монтейро Торрес (порт. Fernanda Pinheiro Monteiro Torres; нар. 15 вересня 1965, Ріо-де-Жанейро) — бразильська акторка театру та кіно, письменниця.

Почала акторську кар'єру у 13-річному віці. Серед найзнаніших кіноробіт і телесеріалів: «Говори мені про кохання» (1986), «Війна одинака» (1991), «Чужа земля» (1995), «Чотири дні у вересні» (1997), «Перший день» (1998), «Нормальні» (2001—2003), «Пісочний будинок» (2005), «Під тиском» (2018), «Я все ще тут» (2024).

Написала два романи, перший із яких, чорна комедія «Кінець» (2013), став бестселером і був екранізований у форматі мінісеріалу. Лауреатка призу за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю (фільм «Говори мені про кохання»). За роль громадської активістки у драмі «Я все ще тут» здобула премію «Золотий глобус» та стала другою в історії бразильською акторкою після своєї матері, номінованою на премію «Оскар».

Народилась 15 вересня 1965 року у Ріо-де-Жанейро. З 13 років грала в місцевому театрі Tablado, перша роль — у п'єсі Марії Клари Мачадо «Аргентинське танго». Наприкінці 1970-х років також зіграла перші ролі на телебаченні^[3].

Першу кінороль виконала у 18-річному віці у фільмі Вальтера Ліми-молодшого «Невинність». За головну роль у фільмі Андре Клотцеля «Прокляте м'ясо» (1985) нагороджена призом кінофестивалю у Грамаду. Через рік здобула приз за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю за головну роль у драмі Арнальдо Жабора «Говори мені про кохання»^[4].

У 1991 році була партнеркою Ентоні Гопкінса у телефільмі «Війна одинака». Через чотири роки вперше працювала з режисером Вальтером Саллесом у бойовику «Чужа земля». У 1998 році зіграла головну роль у його драмі «Перший день».

Регулярно з'являється у бразильських теленовелах. Ситком «Нормальні» (2001—2003) з Торрес у головній ролі став культовим серед глядачів. На хвилі його успіху були зняті два повнометражні фільми, у яких Торрес також зіграла головні ролі^[5].

Виконувала ролі різного масштабу у понад 10 театральних п'єсах. Моновиставу за її участі «Будинок блаженних Будд» за однойменним романом Жуана Убалду Рібейру, вперше поставлену у 2004 році, подивились понад 2 мільйони глядачів^[6].

У 2013 році дебютувала як письменниця, створивши бестселер у жанрі чорної комедії «Кінець», перекладений 7 мовами. 10 років потому Торрес написала телеадаптацію власного роману у вигляді мінісеріалу для стрімінгової платформи Globoplay. У 2017 році вийшов другий сатиричний роман у її авторстві — «Слава та літанія жахів»^[7].

У 2024 році возз'єдналась із Вальтером Саллесом, виконавши головну роль громадської активістки в часи військової диктатури в Бразилії в драмі «Я все ще тут». За неї Фернанда Торрес здобула премію «Золотий глобус» та стала другою в історії бразильською акторкою після своєї матері, номінованою на премію «Оскар». Фільм мав надзвичайний успіх у Бразилії, побивши декілька рекордів касових зборів, зокрема заробивши в шість разів більшу суму, ніж найкасовіший бразильський фільм минулого року^[8]. Після його прем'єри Торрес стала вірусною сенсацією бразильського Інтернету, зокрема TikTok, на її честь назвали вуличний «блок» Бразильського карнавалу^[9].

• Батько — актор Фернандо Торрес (1927—2008).
• Мати — акторка Фернанда Монтенегру (нар. 1927), призерка Берлінського кінофестивалю, номінантка на премію «Оскар».
• Брат — кінорежисер Клаудіо Торрес (нар. 1962).
• Перший чоловік (1982—1985) — журналіст, телеведучий, телепродюсер Педро Біал (нар. 1958).
• Другий чоловік — театральний режисер Жеральд Томас (нар. 1954).
• Третій чоловік (з 1997) — кінорежисер українсько-англійського походження Андрюша Воддінгтон (нар. 1970). Є двоє дітей: Жоакім (нар. 2000) і Антоніу (нар. 2008). У 2007 році перенесла викидень^[10].