У 1942 році отримав ступінь доктора медицини в Коїмбрському університеті, після чого працював сільським лікарем у віддалених областях країни, таких як Бейра-Байша і Алентежу, що знайшло відображення в «Оповіданнях з життя лікаря» (порт.Retalhos da Vida de um Médico, у 2-х частинах, 1949 і 1963)[4].
У 1950 році був запрошений на роботу асистентом у Португальський онкологічний інститут у Лісабоні.
Свій перший збірник віршів опублікував у 1937 році, перший роман — наступного (1938) року; загалом написав понад 30 романів[5].
У своїх творах, які можна віднести до неореалізму, здіймав теми соціальних проблем у сучасних йому містах і на підприємствах; у деяких з них відображений особистий досвід автора участі в студентських протестах, роботи сільським лікарем, поїздок за кордон.
У рідному містечку літератора Кондейша-а-Нова в фамільному особняку створено і працює будинок-музей, присвячений його життю та творчості (1990).
Український переклад
Роман Фернандо Намори Os clandestinos (буквально «Підпільники», за версією перекладача «Життя потайки») побачив світ українською в перекладі В. Шовкуна вже через 3 роки після виходу в оригіналі в 1975 році (Намора Ф. Життя потайки. Роман. Переклад з португальської В. Шовкун. К. «Молодь», 1975, 196 с.).
.svg){kind=small}
