Фомін Юхим Мойсейович

Фомін Юхим Мойсейович
Фомін Юхим Мойсейович
рос. Ефим Моисеевич Фомин
Народження	15 січня 1909 ; Калышкіd, Вітебська губернія, Російська імперія
Смерть	30 червня 1941 (32 роки) ; Берестя, СРСР ; вогнепальна рана
Країна	СРСР
Приналежність	СРСР
Рід військ	піхота
Роки служби	1932—1941
Партія	ВКП(б)
Член	Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді
Звання	полковий комісар
Війни / битви	Німецько-радянська війна,; * Оборона Берестейської фортеці
Нагороди
	Фомін Юхим Мойсейович у Вікісховищі

Юхим Мойсейович Фомін (15 січня 1909, Колишки Вітебського повіту Вітебської губернії — 30 червня 1941, Холмська брама, Берестя, Білоруська РСР, СРСР) — радянський офіцер, полковий комісарів дивізії. Один із керівників оборони Берестейської фортеці в червні 1941 року.

Біографія

Народився в містечку Колишки^[3] Вітебського повіту (нині село Колишки Ліозненського району) у бідній єврейській родині (батько — коваль, мати — швачка)^[4]^[5]. Після смерті батьків виховувався тіткою, потім дядьком.

1921 — учень перукаря, потім шевця у Вітебську.
1922 — прийнятий вихованцем до Вітебського дитячого будинку^[3].
1924 — вступив до комсомолу.
1927—1929 — Псковська окружна комуністична радянсько-партійна школа II ступеня^[3].
1929 — Коломенська радянсько-партійна школа. Після закінчення працював інструктором Коломенського райкому партії.
1930 — вступив до ВКП(б)^[3].
1932 — направлений за партійною мобілізацією на політичну роботу в РСЧА. Секретар комсомольської організації зенітного полку, політрук роти, інструктор політвідділу стрілецької дивізії, військовий комісар стрілецького полку.
1938 — закінчив курси при політуправлінні Харківського військового округу. За відмінне навчання та активну громадську роботу отримав подяку від командування, а від політуправління — іменний годинник із написом «За особливі успіхи в опануванні більшовизмом».
Серпень 1938 — військовий комісар 23-ї Харківської ордена Леніна Червонопрапорної стрілецької дивізії.
Вересень 1939 — у складі дивізії брав участь у Польському поході РСЧА^[3].
Літо 1940 — у складі дивізії вступив на територію Латвії, перебував у Даугавпілсі^[3].
Березень 1941 — за незаслуженим звинуваченням переведений до Берестя на посаду заступника командира 84-го стрілецького полку 6-ї Орловської Червонопрапорної стрілецької дивізії^[3].
22 червня 1941 — очолив оборону Берестейської фортеці в кільцевій казармі на ділянці біля Холмської брами^[6].
23 червня поранений уламком в голову, не смертельно, але тим не меньш продовжував керувати обороною на своїй ділянці.
24 червня 1941 — заступник командира штабу оборони фортеці.
У ніч на 25 червня 1941 року очолив прорив зведеної групи в районі кільцевої казарми біля Холмської брами, але прорив не увінчався успіхом, група червоноармійців із втратами відступила назад у фортечні каземати, де продовжила опір у наступні дні.
30 червня 1941 — потрапив у полон у казармах 33-го окремого інженерного полку^[7], і один із полонених бійців видав його нацистам як єврея та як комісара. Фомін був розстріляний — імовірно, біля Холмської брами фортеці.
3 січня 1957 - постановою президії верховної ради РСФСР, полкового комісара 84-го стрілецького полку 6-ї Орловської червоно-прапорної дивізії нагороджено орденом ім. Леніна, посмертно.

Посмертна реабілітація

3 січня 1957 Указом Президії Верховної Ради СРСР посмертно нагороджений орденом Леніна^[3].
8 травня 1991 року за клопотанням ветеранів 23-ї дивізії Міністр оборони СРСР скасував пункт наказу 1941 року про застосування до Ю. М. Фоміну незаслуженого стягнення та поновив його на посаді заступника командира дивізії.

Сім'я

Дружина та син Юрій встигли евакуюватися з Латвії на початку війни. Після війни син Юрій (пом. 2013) та онук Олег жили у Києві. Юрій Фомін у 1957 р. отримав орден, яким нагородили його батька, а пізніше випустив книгу, де зібрав свідоцтва про свого батька.