Фомічов Михайло Георгійович

Фомічов Михайло Георгійович
рос. Фомичёв Михаил Георгиевич
Народження	25 вересня (8 жовтня) 1911(1911-10-08) Російська імперія Слобода
Смерть	18 листопада 1987(1987-11-18) (76 років)  СРСР Москва
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Освіта	Орловське бронетанкове училище (1937), Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського (1941) і Вища військова академія імені К. Є. Ворошилова (1948)
Роки служби	1938—1961
Партія	ВКП(б)
Звання	Генерал-лейтенант танкових військ (1958)
Формування	10-й гвардійський танковий корпус
Командування	63-а гвардійська танкова бригада
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди

Фомічо́в Миха́йло Гео́ргійович (25 вересня (8 жовтня) 1911(19111008), Слобода, Російська імперія — 18 листопада 1987, Москва) — командир 63-ї гвардійської Челябінсько-Петраківської Червонопрапорної, орденів Суворова і Кутузова танкової бригади 10-го гвардійського танкового Добровольчого Львівсько-Уральського Червонопрапорного, орденів Суворова і Кутузова корпусу 4-ї гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту, гвардії полковник, генерал-лейтенант танкових військ (1958). Двічі Герой Радянського Союзу.

Народився 25 вересня (8 жовтня) 1911 року в селі Слобода Бєльовського району Тульської області в багатодітній селянській родині. Росіянин. Закінчив 4-класну школу в 1924 році. Трудову діяльність розпочав у 1925 році: чорноробом, помічником тракториста, трактористом у радгоспі «Бєльовський». З 1930 року) — тракторист радгоспу «Берьозово» Бєльовського району.

З грудня 1933 року — в Червоній Армії. Службу проходив у танкових військах молодшим командиром. У 1937 році закінчив Орловське бронетанкове училище імені М. В. Фрунзе і залишився при училищі командиром взводу. У 1941 році старший лейтенант Фомічов М. Г. закінчив Військову академію механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна і направлений помічником начальника 1-ї частини штабу 85-го танкового полку 43-ї танкової дивізії 19-го механізованого корпусу Київського особливого ВО.

З початком німецько-радянської війни брав участь в оборонних боях на території Західної України, на київському напрямку. У серпні 1941 року призначений заступником начальника штабу 12-ї танкової бригади. В складі військ Південно-Західного фронту брав участь в обороні Харкова, Барвінково-Лозівській операції, Другій Харківській битві, де був важко поранений.

Після одужання — начальник штабу 12-ї танкової бригади на Сталінградському фронті.

З грудня 1942 року — старший помічник начальника 2-го відділу 3-го управління ГРУ Генерального штабу РСЧА.

З липня по вересень 1943 року — заступник командира 244-ї Челябінської танкової бригади 30-го Добровольчого Уральського танкового корпусу 4-ї танкової армії.

З вересня 1943 року — начальник штабу 30-го танкового корпусу (в жовтні 1943 перейменований у 10-й гвардійський танковий корпус).

З лютого 1944 року — командир 63-ї гвардійської Челябінської танкової бригади. 21 лютого отримав військове звання «полковник».

27 липня 1944 року після важких боїв танкова бригада Фомічова М. Г. першою увірвалась до міста Львів і протягом шести діб вела бої з німецькими підрозділами. Штаб бригади знаходився на вулиці Зеленій в приміщенні колишнього кінотеатру «Байка».^[1]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за мужність і відвагу, виявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, гвардії полковнику Фомічову Михайлу Георгійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 2404).

12 січня 1945 року танкова бригада Фомічова М. Г. розпочала з Сандомирського плацдарму наступ і, попри спротив ворога, за 10 днів просунулась вперед більш як на 400 кілометрів. В квітні 1945 року бригада брала активну участь в Берлінській операції. 9 травня 1945 року танкова бригада Фомічова М. Г. першою увірвалась до окупованої Праги.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року за вміле керівництво бойовими діями бригади в період Вісло-Одерської операції, в боях за Берлін і рішучі дії при звільненні Праги полковник Фомічов М. Г. нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (№ 6012).

Після війни продовжував службу в ЗС СРСР. У 1948 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова. З 1962 року — заступник командуючого військами Забайкальського ВО.

У 1969 році закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу. Був генерал-інспектором Головної інспекції МО СРСР. З 1972 року — на пенсії. Мешкав у Москві.

Помер 18 листопада 1987 року. Похований в Москві на Кунцевському цвинтарі.

• Дві медалі «Золота Зірка» (23.09.1944; 31.05.1945);
• Орден Леніна (23.09.1944);
• Два ордени Червоного Прапора (30.04.1954; 22.02.1968);
• Орден Суворова 2-го ступеня (6.04.1945);
• Орден Кутузова 2-го ступеня (29.05.1944);
• Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985);
• Три ордени Червоної Зірки (13.02.1942; 20.06.1949; 6.10.1981);
• Медалі;
• Іноземні нагороди.

В місті Бєльов Тульської області встановлено бронзове погруддя Героя.

В обласному краєзнавчому музеї міста Тула М. Г. Фомічову присвячена музейна експозиція.

• Хойнацька Л. М. Фомічов Михайло Георгійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 313. — ISBN 978-966-00-1359-9.

• Бессмертен подвиг их высокий. — Тула: Приокское кн. изд., 1983 (рос.)
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. — М.: Воениз., 1988. (рос.)
• Дважды Герои Советского Союза. — М.: Воениздат, 1973. (рос.)
• Жилин В. А. Герои-танкисты 1943—1945. — М.: Эксмо, Яуза, 2008. (рос.)

• Біографія М. Г. Фомічова на сайті «Герои страны» (рос.)