Фортеця Марієнберг

**Фортеця Марієнберг**
Фортеця Марієнберг
	49°47′22.91″ пн. ш. 09°55′14.88″ сх. д. / 49.7896972° пн. ш. 9.9208000° сх. д.
Статус	музей
Статус спадщини	пам'ятка архітектури Баваріїd
Країна	Німеччина
Розташування	Вюрцбург, Баварія
Архітектурний стиль	бароко і Архітектура Відродження
Висота н.р.м.	268 м
Будівництво	VIII-ХІІІ ст. —
Власник	Bavarian Administration of State-Owned Palaces, Gardens and Lakesd
Сайт	museum-franken.de/en/visiting/opening-hours.html
	Фортеця Марієнберг (Німеччина)
	Фортеця Марієнберг у Вікісховищі

Фортеця Марієнберг (нім. Festung Marienberg) — укріплення, що розташоване над річкою Майн у Вюрцбурзі, (Нижня Франконія).

Марієнберг протягом майже п'яти століть був резиденцією князя-єпископа. Після завоювання шведським королем Густавом Адольфом в 1631 році фортеця була перебудована у бароковому стилі. У теперішній час фортеця відкрита для відвідування.

Історичний огляд

На пагорбі, де стоїть фортеця, знайдені рештки давнього кельтського поселення і язичницького капища.

У 704 році тут була освячена найдавніша церква Вюрцбурга каплиця Святої Марії (Marienkirche), у якій ховали вюрцбурзьких єпископів. Згодом від імені церкви була названа фортеця (нім. Marienberg — Фортеця Святої Марії), яка до того мала назву Вірцеберг. Під фортецею на березі Майна розташована давня церква св. Буркхарда.

Фортеця перебудовувалась кілька разів. Найдавніші її частини походять з VIII століття. У ХІІІ столітті з'явились укріплення, глибока криниця, палац єпископа Конрада фон Кверфурта (†1202).

У 1253–1719 роках фортеця Марієнберг була резиденцією вюрцбурзьких князів-єпископів.

У 1482 році головний замок був оточений середньовічними мурами з Шеренберзькою брамою.

У травні 1525 під час німецької Селянської війни повстанська армія у 15 тис. осіб взяла фортецю в облогу. Однак гарнізон, яким командував Фрідріх фон Бранденбург (1497–1536), не здав твердиню. Коли селянський ватажок Флоріан Гаєр вирушив до Ротенбурга-на-Таубері за стінобитною зброєю, на селян напало військо Швабського союзу. У битві князі вбили близько 8 тис. повстанців. Єпископ Конрад ІІ Тюнґен зміг повернутися до своєї резиденції, з якої він раніше втік. На спомин про ті події на схилі біля фортеці установлений пам'ятник учасникам Селянської війни.

Після пожежі приблизно в 1600 році єпископ Юліус Ехтер фон Меспельбрунн повністю відновив фортецю, надавши їй витончений вигляд у ренесансному стилі. Була добудована каплиця Святої Марії. У 1631 році під час Тридцятирічної війни шведський король Густав ІІ Адольф захопив фортецю.

За наказом князя-єпископа Йоганна Філіпа фон Шенборна (1642–1673) проведені значні роботи зі зміцнення фортеці. Навколо неї розпланували парк, який також виконував оборонну функцію. Зведені нові бастіони, з південної сторони з'явилась вежа Машикулі. Вирита 106-метрова криниця. Однак уже у XVII столітті з розвитком потужної артилерії фортеця втрачає стратегічне значення.

Фортеця була захоплена під час наполеонівських воєн. У 1945 році фортеця була піддана серйозному обстрілу, унаслідок чого майже повністю була зруйнована. Уціліли тільки частина муру і три вежі.

Після Другої світової війни середньовічну пам'ятку реставрували. Тепер тут проводяться екскурсії, організуються виставки. У фортеці розміщений Музей Майна і Франконії. У колишньому арсеналі виставлені всесвітньо відомі скульптури Тільмана Ріменшнайдера (бл. 1460–1531), який свого часу був ув'язнений в одній з фортечних веж. Експозиції Фюстенбаумського музею присвячені 1200-літній історії Вюрценбурга. Каплиця розписана Матіасом Гюнтером. Міст через Майн, що вважається одним з найстаріших на річці, прикрашений 12 бароковими скульптурами.