Франтішек Палацький

Франтішек Палацький František Palacký
чеськ. František Palacký
Франтішек Палацький, літографія.
Народився	14 червня 1798(1798-06-14) Годславіце, Моравія
Помер	26 травня 1876(1876-05-26) (77 років) Прага, Австро-Угорщина
Країна	Австро-Угорщина  Австрійська імперія
Національність	чех
Діяльність	історик, філософ, політичний і громадський діяч
Відомий завдяки	один із авторів програми (1818) відродження чеської національної культури і науки «батько чеської історіографії» перший завідувач історичного відділу Національного музею (Прага)
Знання мов	німецька і чеська[1][2]
Членство	Сербське вчене товариствоd (26 травня 1876), Австрійська академія наук, Баварська академія наук, Геттінгенська академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Прусська академія наук, Evangelical church (Hodslavice)d[3] і Краківське наукове товариство[4]
Посада	Посол до Австрійського райхстагуd і Member of the Bohemian Dietd
Партія	Old Czech Partyd
Конфесія	Evangelical Church in Austria (1781-1918)d[3]
Батько	Jiří Palackýd[5][6]
У шлюбі з	Terezie Měchurovád
Діти	Jan Palackýd і Marie Riegrová-Palackád
Автограф
Нагороди	honorary citizen of Chrudimd (27 березня 1861) Почесний громадянин Прагиd (1848) honorary citizen of Hradec Královéd (16 квітня 1861) honorary citizen of Pardubiced honorary citizen of Kolínd (15 вересня 1861) honorary citizen of Adamovd
Медіафайли у Вікісховищі

Франтішек Палацький нерідко іменується «батьком чеської історіографії», його найвищим досягненням є дослідження «Історія народу чеського в Чехії та Моравії» у 5 томах (німецьке видання - 1836-1976, чеське видання - 1848-1876). Як історик належав до панівного на той час романтичного напрямку.

Палацький був першим завідувач історичного відділу Національного музею (1818-1841), від 1827 року за його ініціативою заклад почав друкувати наукові публікації чеською мовою.

Палацький є одним із творців і палких прихильників концепції австрославізму, учасник Революції 1848—1849 років.

Франтішек Палацький народився 14 червня 1798 року в моравському містечку Годславицях (Годславіце) у сім'ї вчителя.

Навчався у Пресбурзі (тепер Братислава) та Відні. Спершу готував себе до священицької (євангелічної віри) кар'єри), але захопився літературою та філософією (надто Кантом). Національне чеське відродження, яке щойно почалося, захопило його; особливо сильне враження на Палацького, як і на його друга Шафарика, справила «Розмова про чеську мову» (чеськ. Rozmlouvání o jazyce českém) Юнгмана, що значною мірою визначила напрямки подальшої діяльності обох.

Писати Франтішек Палацький почав ще під час перебування в євангелічній семінарії в Пресбурзі, але привернув на себе увагу лише в 1817 році перекладом чеською мовою декількох пісень з Оссіана, а наступного року (1818) книжкою, складеною разом із Павлом Шафариком за участі Юнгмана Počátkowé Českého básnjctwj obwzlásstě prozodye, у якій піддавалось критиці вчення Добровського про чеську просодію. Власне Палацький разом з Шафариком стали авторами програми відродження чеської національної культури та науки.

У 1823 році Франтішек Палацький оселився в Празі. Жив приватними уроками, потому влаштувався архіваріусом графів Штернбергів, на замовлення яких написав історію їхнього роду.

1827 року Палацький став засновником і редактором (до 1838 року) першого чеського наукового часопису «Часопис товариства патріотичного музею в Чехії», в якому друкувалися праці з історії та культури не лише чехів, а й інших слов'янських народів, в тому числі в українців.

У тому ж 1827 році чеські чини запропонували Палацькому взяти на себе продовження викладення історії Чехії, започаткованого Пубічкою (Chronologische Geschichte Böhmens, Прага, 6 т., 1770-1808, доведеної до Фердинанда II). Учений у відповідь запропонував своє, більш обсяжне, бачення й науковий підхід до історії чеських земель, який було прийнято. Відтак Палацького обрали історіографом Чехії (1829), хоча офіційно у цьому званні затвердили лише за 10 років.

Учений у пошуках історичних першоджерел для написання масштабної історичної розвідки здійснив декілька закордонних відряджень, зібрав велику кількість матеріалу, надрукував низку попередніх розвідок. Відтак, 1836 року з'явився спершу німецькою, а 1848-го (рік Весни народів) чеською 1-й том його праці, що до кінця життя історика була доведена до 1526 року (посмертне видання, з біографією автора, написаною Калоуском, вийшло друком у 5 т.т. у Празі, 1877-1878: Dějiny narodu českého v Čechách a v Morave).

У 1840-х роках Франтішек Палацький став одним з авторів програми австрославізму, яка стала лозунгом чеських буржуазно-ліберальних кіл під час революції 1848-1849 років в Австрії. Як видний представник національної партії, Палацький був членом франкфуртського попереднього парламенту, де висловився проти централістських устремлінь німців, проти представництва Богемії в імперському парламенті, за федерацію; був також членом тимчасового уряду. Міністерство Піллерсдорфа двічі пропонувало йому посаду, намагаючись перетягнути на свій бік національну партію Богемії, але Палацький двічі відкидав пропозиції. Натомість Палацький головував на Слов'янському Конгресі у Празі в червні 1848 року.

З кінця 1840-х і до початку 1860-х років Франтішек Палацький був депутатом австрійського рейхстагу та чеського сейму. Після свавільного закриття сейму в Кромержижі Палацький, який для влади став неблагонадійним, змушений був залишити політичну ниву й присвятити себе знову виключно науковій роботі. Став членом Геттінгенської академії наук.

У 1860 році нова Конституція створювала передумови для відновлення політичного життя в Богемії, і Палацький, як визнаний лідер чеського національного руху, знову зайнявся політикою. З кінця 1860-х років він - лідер старочехів, що були правим крилом чеської національної партії.

У 1867 році Палацький очолював чеську делегацію на Слов'янському з'їзді в Москві.

До кінця життя Франтішек Палацький не переставав займатись науковими дослідженнями, виданням матеріалів з чеської та слов'янської історії. Він помер 26 травня 1876 року в Празі.

У 1918 році з'явився полк піхоти 3-ї дивізії чехословацьких легіонів у Росії, названий «Полком Франтішека Палацькі»^[7].

Політичні праці:

• Idea státu Rakouské no (1865; нім. Oesterreichische Staatsidee, 1865);
• Sbirka spis ů w drobnych z oboru řečia literatury č ešké, krasow ědy, historie a politiky (3 т., 1871—73; Politisches Vermächtniss, Пр., 1872);
• Auswahl von Denkschriften, Aufsätzen u. Briefen aus den letzten 50 Jahren. Beitrag zur Zeitgeschichte (1874).

Історичні та історико-літературні праці, видання літописів:

• Staři letopisové ćeški (1829);
• Würdigung der alten böhmischen Geschichtsschreiber (1830, нове вид. 1869);
• Synchronistische Uebersicht der höchsten Würdentrager, Landes-und Hofbeamten in Böhmen (1832; чеськ. Přehled saučasny neywyššich důstojoiků, a auřednjku zemskjch, dworských we králowstwj českém, 1832);
• J. Dobrowsky's Leben und gelehrtes Wirken (1833);
• Literarische Reise nach Italien im J. 1837 zur Aufsuchung von Quellen der böhmischen und mährischen Geschichie (1838);
• Archiv česky (1848—72, 6 т.);
• Ueber Formelbücher, zunächst in Bezug auf böhmische Geschichte (1843—47, 2 вип.);
• Die Vorlaüfer des Hussitenthums in Böhmen (1846);
• Popis kràlowstw českého čile podrobné poznamenáni wšech dosawodnîch krajůw, panstwi, statkůw, měst (1848);
• Die Geschichte des Hussitenthums und Professor K. Höfler, Kritische Studien (1868);
• Dějiny doby husitské (2 т., 1871—72; нім. Urkundliche Beiträge zur. Geschichte d. Hussitenkrieges, 1872—74);
• Documenta Magistri Joannis Hus vitam, doctrinam, causam ets. illustrantia (1869);
• Zu böhmischen Geschichtschreibung (1861);
• Матеріали для біографії Палацького: в його кореспонденції — у Časopis (1879).

• 
  Пам'ятник Ф. Палацькому в Празі на однойменній площі
• 
  Пам'ятник Ф. Палацькому у Тршебичі

• 40444 Палацький — астероїд, названий на честь діяча.
• Франтішек Рігер

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франтішек Палацький

• С. В. Віднянський. Палацький Франтішек // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 32. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Марахов Г. І. Палацький Франтішек // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — 527, [1] с., [22] арк. іл. : іл., портр., карти с., стор. 134
• Палацький Франц // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1275. — 1000 екз.
• František Palacký 1798/1998. Dějiny a dnešek. Sborník z jubilejní konference. Praha 1999 (чес.)
• Лаптева Л. П. Чешский учёный XIX в. Франтишек Палацкий и его связи с русской наукой // Славяноведение. 1999. № 2, стор. 51-69 (рос.)
• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)

• Палацький // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.75-77