Франциск Сільвій

Франциск Сільвій
лат. Franciscus Sylvius
Народився	15 березня 1614(1614-03-15)[1]  Ганау, Майн-Кінціг, Дармштадт, Гессен, Німеччина[2]
Помер	19 листопада 1672(1672-11-19) (58 років)  Лейден, Голландське графство, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
Країна	Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
Місце проживання	Голландія
Діяльність	колекціонер мистецтва, лікар, анатом, професор, хімік, викладач університету, натураліст
Галузь	медицина, анатомія, хімія і фізіологія
Alma mater	Седанська академія, Лейденський університет і Базельський університет
Науковий керівник	Adolphus Vorstiusd[3]
Вчителі	Adolphus Vorstiusd і Emmanuel Stupanusd[3]
Відомі учні	Rudolf Wilhelm Craused[3], Еренфрід Вальтер Чирнгауз[3], Frederick Dekkersd[3], Johann von Flammerdinged[3], Florentius Schuyld[3], Robert Sibbaldd[3] і Lucas Schachtd[3]
Знання мов	латина[4][5]
Заклад	Лейденський університет і Лейденський університет[6]
Посада	ректор Лейденського університетуd
Медіафайли у Вікісховищі

Франци́ск Сі́львій (нід. Franciscus de le Boë Sylvius, лат. Franciscus Sylvius; 15 березня 1614, Ганау, Німеччина — 15 листопада 1672, Лейден, Нідерланди) — голландський лікар, фізіолог, анатом і хімік, якого вважають одним з засновників так званої «ятрохімічної» школи медицини, що вважала, що всі явища життя і хвороб базуються на хімічних реакціях. Його роздуми допомогли зрушити медицину з містичної теорії на раціональне застосування універсальних законів фізики і хімії.

Сільвій заснував свою медичну систему на відкритті кровообігу англійським анатомом Вільямом Гарвеєм і тримав її в межах загальної структури гуморальних теорій грецький лікаря Клавдія Галена, Сільвій відчував, що найголовніші процеси нормального і патологічного стану відбуваються в крові і що хвороби потрібно пояснювати і розглядати з позиції хімії. Визнаючи існування солей у живій речовині, Сільвій стверджував, що вони є результатом взаємодії кислот і основ; тому, він постулював, що хімічна нестійкість відбувається через надлишок кислот (ацидоз) чи надлишку основ (лугів) (алкалоз) у крові і винайшов ліки, що нейтралізували це.

У 1650 році на основі ялівцевої настоянки Сільвій створив женевер. Цей міцний алкогольний напій він рекомендував як лікувальний засіб, але часом женевер перетворився на голландський національний напій^[7].

1671 року опублікував свою основну працю «Praxeos medicae idea nova» (Нові ідеї медичної практики).

Професор медицини в Лейденському Університеті (1658—72), Сільвій був одним із найвидатніших викладачів Європи.

• Sylvian fissure (англ.)
• Sylvius' Neurotree profile (англ.)

Це незавершена стаття про лікаря, який займається наукою. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.