Францов Георгій Павлович
Георгій Павлович Францов (Францев) (1 жовтня 1903, місто Москва — 18 квітня 1969, місто Москва) — радянський діяч, філософ, соціолог, директор Інституту міжнародних відносин, ректор Академії суспільних наук при ЦК КПРС, шеф-редактор журналу «Проблеми миру і соціалізму». Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1969 роках. Доктор історичних наук (1942), професор. Член-кореспондент Академії наук СРСР (з 20 червня 1958 року по відділенню економічних, філософських і правових наук). Академік Академії наук СРСР (з 26 червня 1964 року по відділенню філософії та права (філософія)). ЖиттєписНародився в родині лікарів. У 1919 році закінчив 2-у Самарську гімназію. Навчався в Самарському та Московському університетах. У 1924 році закінчив відділення мовознавства і літератури факультету суспільних наук Ленінградського університету. Одночасно працював, зокрема екскурсоводом в Ермітажі. У 1924—1929 роках навчався в аспірантурі та працював у науково-дослідному інституті порівняльного вивчення літератур і мов Заходу і Сходу при Ленінградському державному університеті. У 1928 році захистив дисертацію (кандидат історичних наук (з 1934)). У 1929—1931 роках — асистент кафедри Стародавнього Сходу Ленінградського державного університету. З 1931 року — старший науковий співробітник, заступник директора, в 1937—1945 роках — директор Музею історії релігії та атеїзму Академії наук СРСР в Ленінграді. Одночасно у 1933—1938 працював співробітником Державної публічної бібліотекою імені Салтикова-Щедріна. Докторська дисертація «Культ і проблема походження релігії», захищена в 1938 році, затверджена в 1942 році. З 1940 року — завідувач Ленінградського сектора історії релігії та атеїзму Інституту філософії АН СРСР. З 1944 року — завідувач сектора культури Ленінградського міського комітету ВКП(б), одночасно в 1944—1945 роках керував Ленінградським відділенням Інституту історії АН СРСР. Одночасно викладав у Ленінградському інституті історії, філософії та лінгвістики, Інституті механізації соціалістичного землеробства, Педагогічному інституті, Комуністичному політико-просвітницькому інституті імені Крупської, Антирелігійному університеті. У 1945—1949 роках — директор Інституту міжнародних відносин Міністерства закордонних справ СРСР у Москві. У 1949—1952 роках — завідувач відділу друку Міністерства закордонних справ СРСР у ранзі радника першого класу. Одночасно у 1946—1958 роках — професор кафедри діалектичного матеріалізму та історичного матеріалізму Академії суспільних наук при ЦК КПРС. У 1953—1957 роках — редактор по відділу європейських країн та член редакційної колегії, у 1957—1958 роках — заступник головного редактора з питань зовнішньої політики газети «Правда». Працював також в журналі «Питання філософії». Один із організаторів Радянської соціологічної асоціації і її перший президент у 1958—1959 роках. У 1958—1965 роках — ректор Академії суспільних наук при ЦК КПРС та завідувач кафедри наукового комунізму. У грудні 1964 — 1968 року — шеф-редактор журналу «Проблеми миру і соціалізму» в місті Празі (Чехословаччина). У 1968 — 18 квітня 1969 року — заступник директора Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, член редакційної колегії журналу «Комуніст». Досліджував походження і особливості релігій Стародавнього Сходу, філософські проблеми соціально-політичного прогресу, становлення і розвитку особистості. Активно сприяв відновленню соціології та політології як самостійних наук. Основні праці з історії релігії та атеїзму, проблем історичного матеріалізму і наукового комунізму, методології історії, критики буржуазної соціології. Помер 18 квітня 1969 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви. Нагороди
ПриміткиПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
