Французька академія в Римі

	Французька академія в Римі
Галузь промисловості	Q112166137?
Дата створення / заснування	1666
Офіційна назва	фр. ACADEMIE DE FRANCE A ROME
Засновник	Шарль Лебрен і Жан-Батист Кольбер
Посада керівника організації	Director of the French Academy in Romed
Країна	Італія і Франція
Місце розташування	Вілла Медічі
Організаційно-правова форма	national public establishment of an administrative natured
Розташування штаб-квартири	Рим
	Офіційний сайт(італ.)(англ.)(фр.)
	Французька академія в Римі у Вікісховищі

41°54′30″ пн. ш. 12°28′57″ сх. д. / 41.908333333333° пн. ш. 12.4825° сх. д. / 41.908333333333; 12.4825

Французька академія в Римі (фр. Académie de France à Rome) — французька академія мистецтв у віллі Медічі, на пагорбі Пінчо в Римі.

Історія

Див. також: Римська премія та Вілла Медічі

Академія заснована в палаці Капраніка (італ. Palazzo Capranica) 1666 року указом французького короля Людовиком XIV. У перші роки академію очолювали придворні художники Шарль Еррар та Ноель Куапель. З XVII до XIX століття Академія була вершиною навчання для обраних французьких художників, які здобули престижну Римську премію (фр. Prix de Rome). Переможці одержували можливість вивчення мистецтва та архітектури в Римі протягом 3, 4 чи 5 років (в залежності від дисципліни). Їх називали і називають пансіонерами Академії (фр. pensionnaires de l'Académie), оскільки за них сплачуються кошти пансіону й навчання.

До 1737 року Академія розміщувалася в палаці Капраніка, а з 1737 по 1793 року — в палаці Манчіні (італ. Palazzo Mancini). 1803 року, щоб убезпечити від можливої революції, Наполеон Бонапарт перемістив Академію на Віллу Медічі. Молодим французьким художникам надавалися можливості споглядати та копіювати шедеври античності й Відродження, відправляючи свої твори назад в Париж. У 1835–1840 роки академію очолював Жан-Огюст-Домінік Енгр.

У перебіг Першої світової війни Римська премія не вручалася, а під час наступної світової війни син італійського диктатора Бруно Муссоліні відібрав віллу у французів, тож пансіонери були змушені перебратися в Ніццу. Остаточно Римська премія була скасована міністром А. Мальро 1968 року. Паризька Академія образотворчих мистецтв та Інститут Франції передали права володіння вілою Медічі міністерству культури та Французькій республіці.

Наприкінці XX століття в традиційне коло дисциплін (живопис, скульптура, архітектура, гравірування медалей, гравірування коштовних каменів, музична композиція) були впроваджені нові: історія мистецтва, археологія, література, драматургія, фотографія, кіно, відео, реставрація, писемність та навіть кулінарія. На навчання до Академії приймаються вже не на основі конкурсу, а за заявою. Тривалість навчання варіюється від 6 до 18 місяців, рідше один або два роки.

Директори академії

1792–1807 Жозеф-Бенуа Сюве
1807 П'єр-Адрієн Паріс
1807–1816 Гійом Гійон Летьєр
1816–1823 Шарль Тевнен
1823–1828 П'єр-Нарсіс Герен
1829–1834 Орас Верне
1835–1840 Жан-Огюст-Домінік Енгр
1841–1846 Жан-Віктор Шнец
1847−1851 Жан Ало
1851–1866 Жан-Віктор Шнец
1866–1867 Жозеф Нікола Робер-Флері
1867–1873 Ернест Ебер
1873–1878 Жуль Ежен Леневе
1879–1884 Луї Каба
1885–1890 Ернест Ебер
1891–1904 Жан-Батист Клод Ежен Гійом
1905–1910 Еміль Огюст Каролюс Дюран
1913–1921 Альбер Бенар
1921–1933 Дені Пюек
1933–1937 Поль Ландовскі
1937–1960 Жак Ібер
1960–1977 Бальтюс
1979–1985 Жан Лемарі
1985–1994 Жан-П'єр Дро
1994–1997 П'єр-Жан Ремі (П'єр-Жан Ангремі)
1997–2002 Брюно Расін
2002–2008 Рішар Редюззі
2008–2009 Фредерік Міттеран
2009- Ерік де Шассе

Див. також

Американська академія в Римі — установа, створена за зразком Французької академії 1894 року.

Література

Jean-Paul Alaux: Académie de France à Rome. Ses directeurs, ses pensionnaires. 2 v. Duchartre, Paris 1933.
Jules Guiffrey: Liste des Pensionnaires de l'Académie de France à Rome donnant les noms de tous les artistes récompensés dans les concours du Prix de Rome 1663 à 1907. Firmin-Didot, Paris 1908.
Henry Lapauze: Histoire de l'Académie de France à Rome. 2 v. Plon-Nourrit, Paris 1924;
- Band 1: 1666-1801.
- Band 2: 1802-1910.
Gudrun Valerius: Académie Royale de Peinture et de Sculpture 1648–1793. Geschichte, Organisation, Mitglieder. Books on Demand, Norderstedt 2010, ISBN 978-3-8423-2717-7, p. 95-102.