Францішек Фердинанд Любомирський
Францішек Фердинанд Любомирський (пол. Franciszek Ferdynand Lubomirski; бл. 1712—1774) — князь, урядник Королівства Польського, політичний діяч Речі Посполитої. Представник роду Любомирських гербу Шренява. ЖиттєписНародився близько 1712 року[1] (батьки одружилися 1712 року) Батько — Єжи Домінік Любомирський. Матір — друга дружина батька Магдалена Тарло гербу Топор (?—1730[2]/1732[джерело?]), донька люблінського воєводи та удова Францішека Шембека. Був послом сеймів 1740 і 1746 років. Разом з іншими представниками роду брав участь у поділі маєтностей Острозької ординації. Був послом на коронацію Катерини ІІ в Петербурзі 1762 року (за іншими даними 1761[3]). Уряди (посади): ольштинський староста (1728[4]); після брата Антонія Бенедикта отримав посади барського і казімірського старост у 1759 році,[3] у 1761—1771 роках був великим мечником коронним , 1773 році став великим хорунжим коронним.[5] 1754 року отримав згоду короля на право відступити Рицьке староство Гусажевському, також отримав Бецьке староство, яке посів 1756 року[3]. Нагороджений орденами святого Губерта (1741) та Білого Орла (1762).[4] Був власником Любара. На кошти князя протягом 1752-1765 років тут був побудований новий мурований домініканський костел на честь святого Архангела Михаїла та святого Яна Непомуцького[6]. Князь також фінансово сприяв розбудові василіянського Любарського Свято-Георгіївського монастиря, передав йому права на землі 1753 року, сприяв відкриттю при монастирі в середині XVIII століття єзуїтської школи[7][8]. Помер, не залишивши нащадків, 29 січня 1774 року. Своїм спадкоємцем він обрав братанка Єжи Марціна Любомирського.[5] Див. такожПримітки
Джерела
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia