Франческо Патріці

Франческо Патріці
Народився	25 квітня 1529[4][5]  Црес, Приморсько-Ґоранська жупанія, Хорватія[3][4]
Помер	6 лютого 1597(1597-02-06)[1][2][…] (67 років)  Рим, Папська держава[6][3][4]
Країна	Венеційська республіка
Місце проживання	Црес[3] Венеція[3] Інгольштадт[3] Анкона[3] Кіпр[3][5] Феррара[4] Модена[4] Рим[5]
Діяльність	філософ, перекладач, поет, викладач університету, письменник наукової фантастики, трейдер, друкар
Alma mater	Падуанський університет[3][4]
Вчителі	Bernardino Tomitanod, Marcantonio Genuad, Lazarus Buonamicid і Francis Robortellod
Відомі учні	Тарквінія Мольдза
Знання мов	латина[7][3], італійська[7][8][3] і грецька[3]
Заклад	Феррарський університет[3][4] і Римський університет ла Сапієнца[3]
Членство	Академія делла Круска[3] і Accademia Venezianad[3]
Magnum opus	La città feliced[3], Discussiones peripateticaed[3], Nova de universis philosophiad[3][4], Della historia diece dialoghid[3], Della poeticad[3][4], Della nuova geometriad[3], Magia philosophicad[3], Paralleli militarid[3], Della retorica dieci dialoghid[4], L’amorosa filosofiad[4], Delfino overo del Bacciod[4] і Philosophiae de rerum naturad[5]
Конфесія	католицька церква
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Франч́еско Патр́іці (хорватською — Фране Петрич, італ. Francesco Patrizi (Patrizzi), хорв. Frane Petrić, 1529—1597) — італійський філософ епохи пізнього Відродження, критик аристотелізму. Походив з міста Керсо (сучасний Црес, Хорватія).

Викладав в університетах Феррари (з 1578) та Риму (з 1592). Серед основних творів: «Нова філософія всесвіту» (Nova de Universis philosophia) (1591), «Поетика» (Della poetica) (1582). Написав також низку творів проти аристотеліків, з риторики, історіографії.

У своїх праці «Нова філософія…» він зосередив увагу на різних філософських, наукових, мистецьких та літературних питаннях. Патріці, як і деякі інші мислителі пізнього Відродження (наприклад, Галілео Галілей), дійшов висновку, що досягнення математики та фізики повинні бути застосовані для розвитку сучасної науки. Його дослідження історії античної та середньовічної філософії стали ґрунтом для висловлення власної позиції, а тексти досліджень дозволили сучасникам та майбутнім ученим поглянути на філософію в новий спосіб. Патріці підкреслював, що вивчення історії філософії є невід'ємно складовою філософської науки.

• Стенфордська енциклопедія філософії (англ.)