Фредеріка Августа Ангальт-Бернбурзька
Фредеріка Августа Софія Ангальт-Бернбурзька (нім. Friederike Auguste Sophie von Anhalt-Bernburg, 28 серпня 1744 — 12 квітня 1827) — принцеса Ангальт-Бернбурзька з дому Асканіїв, донька князя Ангальт-Бернбургу Віктора II Фрідріха та Альбертіни Бранденбург-Шведтської, дружина останнього князя Ангальт-Цербсту Фрідріха Августа. «Імперський російський губернатор» Єверланду у 1793—1806 роках.[1] БіографіяНародилась 14 листопада 1746 року у Бернбурзі четвертою дитиною та третьою донькою в родині князя Ангальт-Бернбургу Віктора II Фрідріха та його другої дружини Альбертіни Бранденбург-Шведтської. Мала старших брата Фрідріха Альбрехта й сестру Шарлотту Вільгельміну, а також молодшу — Крістіну Єлизавету. Ще одна сестра померла немовлям до її народження. Від першого шлюбу батька мала єдинокровну сестру Софію Луїзу. ![]() Мешкало сімейство в Бернбурзькому замку. Літньою резиденцією був замок Балленштедт. Втратила матір у віці 6 років. Батько відразу узяв морганатичний шлюб із Констанцією Шмідт, яка згодом також народила доньку. У 19 років стала дружиною 29-річного князя Ангальт-Цербсту Фрідріха Августа. Весілля відбулося 27 травня 1764 року у замку Балленштедту. Наречений був удівцем, нащадків від першого шлюбу він не мав. Перебував у вигнанні через політичні розбіжності із Пруссією і, не маючи змоги проживати у власній країні, правив через радників. ![]() Відвідавши різні курорти, у лютому 1765 року подружжя прибуло до Базелю, де оселилося в будинку Міцше на Петерсграбені. Також мали літню резиденцію в Гундельдингені, ведучи життя звичайних буржуа, далеке від розкошів.[2] Дітей у них не було. Княгиню змальовували як добру, доброзичливу та люб'язну пані, яка викликала загальну повагу та захоплення. Протягом життя у Швейцарії дбала про благодійні установи та бідняків Цербсту.[3] Перебувала у тісному контакті з відомими базельцями того часу, такими як філософ Ісаак Іселін і політик Пітер Охс. Останній присвятив їй перший том своєї «Історії міста і ландшафту Базеля" (1786). У 1780 році Фрідріх Август залишив Базель, переїхавши до Люксембургу. Фредеріка Августа залишилась у місті, радіючи рідким візитам родичів. У серпні 1791 року переїхала до Єверу, який був вотчиною її чоловіка. Там у квітні 1793 року дізналася про його смерть та те, що управління землями Єверланду Катерина II[4] довірила саме їй, уповноваживши як «імперського російського губернатора». Резиденцією княгині від 1797 року став замок Косвіг, який, згідно шлюбного контракту, відводився їй як удовина доля.[3][2] Ангальт-Цербст був поділений між Ангальт-Бернбургом, Ангальт-Кетеном та Ангальт-Дессау. Фредеріка Августа здійснювала свої функції з обачністю і прагненням до реформ, допоки Єверланд у жовтні 1806 року не окупували французькі війська. Наполеон приєднав його території до королівства Голландія. Колишня правителька після цього продовжила жити у замку Косвіг разом зі своєю сестрою Крістіною Єлизаветою, яка овдовіла того ж року. Місцеві жителі високо оцінили княгиню за те, що вона не залишила місто у буремний час. Сучасники описували її як маленьку, непривабливу жінку, повну, водночас, лагідності та старої франконські жорсткості. Сама вона не була вимогливою, натомість завжди була готова задовольнити вимоги їнших. ![]() Лише її присутність часто була досить ефективним захистом, особливо за часів крайньої потреби, яка виникала в роки війни, оскільки вороги також поважали стару принцесу. У період з 1806 по 1815 роки у Косвігу були розквартировані, або проходили повз, французькі та прусські війська, які вимагали їжі та грошей, й нестачі в грабежах не було. Фредеріка Августа додавала власні гроші на викуп коней, а після закінчення війни внесла кошти на відновлення Косвігу. У 1825 році пожежа знищила частину міста. Фредеріка Августа годувала жертв вісім днів та пожертвувала 500 рейхсталерів на відбудову будівель.[2] Княгиня померла 12 квітня 1827 року останньою зі своїх братів та сестер у віці 82 років. Була похована 16 квітня у мавзолеї на цвинтарі Косвігу.[5] Місце поховання не зберіглося.[6] Нагороди
Вшанування
ГенеалогіяПримітки
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia