Фредерік III (король Сицилії)

Фредерік III
італ. Federico III di Sicilia
Народився	1 вересня 1341(13410901) м. Катанья
Помер	27 січня 1377 м. Мессіні
Поховання	Catania Cathedrald
Країна	Сицилійське королівство
Діяльність	Член королівської родини, політик, монарх, правитель
Титул	король
Посада	King of Sicilyd, Duke of Neopatrasd і duke of Athensd
Термін	1355—1377 роки
Попередник	Людовік I
Наступник	Марія I
Конфесія	католицтво
Рід	Барселонська династія
Батько	Педро II
Мати	Елізабета Карінтійська
Брати, сестри	Людовік I, Eleanor of Sicilyd, Bianca d'Aragonad, Констанція (регент Сицилії), Euphemia of Sicilyd і Beatrice of Sicilyd
У шлюбі з	Констанція Арагонська Антонія дель Бацо
Діти	1 донька
Медіафайли у Вікісховищі

Фредерік III Простакуватий (Federico III il Semplice, 1 вересня 1341 —27 січня 1377) — король Тринакрії (Сицилії) у 1355—1377 роках.

Походив з Барселонської династії. Син Педро II, короля Сицилії, та Елізабети Карінтійської. Відповідно за рішенням свого батька був спадкоємцем другого порядку. У 1342 році втратив батька. У 1355 році помер його двоюрідний брат Фредерік, герцог Афінський і Неапотрії. Фредерік успадкував ці титули, ставши новим герцогом. Того ж року після смерті свого брата короля Людовіка I, що не мав законних спадкоємців, успадкував трон Тринакрії.

За малолітнього короля спочатку панувала його сестра Евфимія, яка керувала до своєї смерті у 1359 році. Остання зуміла до 1357 року повністю відновити королівську владу над усією Сицилією, звільнивши міста Мілаццо, Палермо, Сіракузи та Марсалу.

Був змушений протистояти двом потужним родинам — Алагона (на чолі із юстиціарієм Артале I) і Россо (на чолі із графом Генріхом III). В боротьбі з ними регентка спиралася на міста королівства. У 1356 році в умовах розгардіяшу Людовік I, король Неаполя, спробував захопити Мессіну, але Артлае I Алагон завдали ворогові поразки на морі і суходолі.

У 1357 році було оголошення про повноліття короля, але той зберіг владу сестри Евфимії. Це викликало невдоволення знаті. В цих умовах звернувся до Педро IV, короля Арагону, пропонуючи герцогства Афінське і Неопатрія в обмін на військову допомогу, але отримав відмову. У 1361 році одружився з донькою короля Арагону. Своєю ставкою обрав замок Патерно.

Невдовзі поновилося протистояння сицилійської (або латинської) партії на чолі із родом К'ярамонте і каталонською на чолі із родом Алагона.

За цього короля відновилися переслідування жидів. Король у 1369 році видав наказ, згідно якого юдеї повинні були носити спеціальний знак (чоловік під підборіддям, жінки — на грудях).

У 1372 році угодою в Вілленуеве домовився з Джованною I, королевою Неаполя, і папою римським Григорієм XI (ратифікував у 1373 році), які визнали королівський статус Федеріка III в обмін на визнання васальної залежності від Неаполя і сплати щорічної данини у 15 тис. флоринів. Тоді ж одружився з представницею впливового прованського роду Бо. В подальшій боротьбі з баронами спирався на Енріко ді Вентімілья-Джераче, але того було вбито 1374 року в Мессіні.

Король Сицилії витримав тиск Педро IV, короля Арагону, який вимагав визнати його своїм спадкоємцем. У 1377 році влаштував заручини з Антонією, дочкою Бернабо Вісконті, але помер до того, як весілля відбулося. Владу успадкувала його донька Марія.

1. Дружина — Констанція, донька Педро IV, короля Арагону

Діти:

• Марія (1363—1401), королева у 1377—1401 роках

2. Дружина — Антонія дель Бацо, донька Франциска I, герцога д'Андрія

Дітей не було

Бастард:

• Вільгельм (д/н-1380), граф Мальти і Гозо

• Fiorella Bartoccini (Hrsg.): Dizionario Biografico degli Italiani (DBI). Band 45 (Farinacci–Fedrigo), Istituto della Enciclopedia Italiana, Rom 1995, S. 694—700.
• Romolo Caggese, Italia, 1313—1414, in Storia del mondo medievale, vol. VI, 1999, pp. 297—331.