Фризьке королівство
Фризьке королівство (лат. Magna Frisia) — королівство на території сучасних Нідерландів та північної Німеччині, що утворилося приблизно в 500-ті рр. н. е. Фризьке королівство було завойовано Франкською державою після битви на Борні (734 рік). Велике переселення народівПід час великого переселення народів фризи облаштувалися на півночі і заході Нижніх земель[2]. До цього періоду відноситься ймовірне правління короля Аудульфа. Фризи складалися з племен з вільними зв'язками, зосередженими на військових формуваннях, але без сильної центральної влади. У другій половині VII століття Фризьке королівство досягло свого максимального розширення. Історія воєн Титул фризьких правителів невідомий. Франкські джерела називають їх герцогами. Інші джерела часто називають їх королями. В письмових джерелах повідомляється тільки про трьох правителів. АльдгіслПід час правління короля Альдгісла у фризів зав'язався конфлікт з франкским майордомом Еброїном на старих римських укріплених мурах. Альдгісл міг тримати франків з їх армією на відстані. В 678 році він надав гостинність англосаксонському єпископу Вілфріду Йоркському, який також негативно ставився до франків. Радбод  За правління Радбода хід війни розвертався на користь франків: в 690 році франки перемогли в битві при Дорестаді під проводом майордома Піпіна Герістальського.[3] Хоча не всі наслідки цієї битви зрозумілі, Дорестад став знову франкським містом, так само як фортеці Утрехт та Фехтен. Передбачається, що вплив франків в цей час простягався з півдня Ауде-Рейну до узбережжя, але ці дані можуть бути неточними, тому що вплив фризів в центральних річкових областях не зник повністю. Як мінімум, фризи заснували архієпископство або дієцезію для Вілліброрду[4], а в 711 році був укладений шлюб між Грімоальдо Молодшим, старшим сином Піпіна Герістальського, і Теодезіндою, донькою Радбода[5]. Після того, як Піпін Герістальський помер в 714 році, Радбод скористався боротьбою за владу серед франків і повернув південну Фризію. Він уклав угоду з майордомом Нейстрії Рагенфредом, згідно якої в 716 році його армія змогла пройти по землі франків до Кельну, де фризи здобули перемогу над військом Австразії [6]. Однак в тому ж році військо Радбода і Рагенфреда зазнало від Карла Мартела поразку в битві на Амблеві. Радбод планував напасти на Франкську державу вдруге й мобілізував чисельну армію, але перш, ніж він зміг це зробити, він захворів і помер восени 719 року[7]. Немає ясності в питанні, хто був наступником Радбода. Вважається, що визначення нового правителя викликало труднощі, тому що противник фризів франк Карл Мартелл зміг легко вторгнутися у Фризію і завоювати значну частину її території. Опір був настільки слабим, що Карл Мартел не тільки захопив ближню Фризію («ближча» частина Фризії на південь від Рейну), але також перетнув Рейн і захопив «далеку» частина Фризії до берега річки Влі.[8] ПоппоВ 733 році Карл Мартел послав армію проти фризів. Фризька армія була відкинута до Остерго. В наступному році сталася битва на Борні. Карл переправив армію через річку Аелмере разом з флотом, який дозволив йому підпливти до Борни. Фризи були переможені в наступному бої [8], а їх король Поппо був убитий.[6] Переможці почали грабувати й палити язичницькі храми. Карл Мартел повернувся з великою кількістю трофеїв, зламавши владу фризских королів назавжди. Після завоювання франкамиПісля битви на річці Борн в 734 році франки захопили фризькі землі між річками Влі і Лауерс. В 785 році, після перемоги Карла Великого над Відукіндом Саксонським, франки завоювали землі на схід від річки Лауерс. При Каролінгах Фризією правил граф (grewan); це слово позначало швидше королівського намісника, ніж феодального володаря[9]. Кодекс законів фризів Фризька правда (Lex Frisionum) був записаний на латині під час правління Карла Великого. Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
