Фрідріх-Вільгельм Юрген

Фрідріх-Вільгельм Юрген
нім. Friedrich-Wilhelm Jürgen
Народився	2 жовтня 1895(1895-10-02)  Damerowd, Нордвестуккермарк, Уккермарк, Бранденбург, Німеччина
Помер	16 липня 1954(1954-07-16) (58 років)  Сталінград, РРФСР, СРСР
Діяльність	офіцер
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	оберст
Нагороди

Фрідріх-Вільгельм Юрген (нім. Friedrich-Wilhelm Jürgen; 2 жовтня 1895, Дамеров, Німецька імперія — 16 липня 1954, Сталінград, РРФСР) — німецький офіцер, оберст вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Син власника лицарської мизи Густава Юргена і його дружини Гелени, уродженої Гінце. 5 серпня 1914 року вступив добровольцем в армію. Учасник Першої світової війни. 31 грудня 1918 року демобілізований, займався сільським господарством. В 1923/33 роках — член «Сталевого шолому», в 1933/34 роках — СА. 19 жовтня 1934 року повернувся в армію. З 1 квітня 1937 року — командир 1-ї (мотоциклетної) роти 1-го батальйону 2-го стрілецького полку. Учасник аншлюсу. З 1 грудня 1938 року служив в штабі свого полку.

З 21 серпня 1939 року — командир 1-го батальйону свого полку. Учасник Польської кампанії. З 3 листопада 1939 по 14 серпня 1940 року — командир 2-го батальйону свого полку. Учасник Французької кампанії. З 21 серпня 1940 року — командир навчального стрілецького батальйону, з 21 червня 1941 року — 1-го батальйону 900-го піхотного (моторизованого) полку. Учасник Німецько-радянської війни. З 10 листопада 1941 по 1 березня 1942 року — командир нового навчального стрілецького батальйону, з 14 березня 1942 року — 13-го стрілецького (з 5 липня 1942 року — танково-гренадерського) полку. 14 квітня 1943 року відправлений в резерв ОКГ. 30 квітня відряджений в штаб 3-ї танкової армії, 26 червня — в 1-ше училище танкових військ. З 10 листопада 1943 по 30 липня 1944 року — командир 18-го бригадного штабу особливого призначення, одночасно певний час виконував обов'язки командира 113-ї, з 18 грудня 1943 по 12 січня 1944 року — 14-ї, з 20 січня по 22 лютого — 211-ї, з 10 травня по 21 червня — 110-ї, потім — 707-ї піхотної дивізії. 1 жовтня 1944 року знову відправлений в резерв ОКГ. З 18 жовтня по 14 листопада пройшов курс командира дивізії. З 23 листопада 1944 по 17 січня 1945 року — командир 6-ї, 3 19 лютого — 14-ї танкової дивізії. 22 березня 1945 року через поранення знову відправлений в резерв ОКГ. Взятий в полон радянськими військами в Курляндії. Помер в лазареті. Станом на 2019 рік могила не знайдена.

• Єфрейтор (24 грудня 1914)
• Унтерофіцер (квітень 1915)
• Віцевахмістр (серпень 1915)
• Лейтенант резерву (6 жовтня 1915)
• Оберлейтенант запасу (31 грудня 1918)
• Гауптман (21 жовтня 1934)
• Майор (31 березня 1939)
• Оберстлейтенант (1 жовтня 1941)
• Оберст (1 квітня 1942)

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Ганзейський хрест (Любек; 14 листопада 1917)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (8 листопада 1939)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (28 вересня 1939)
  • 1-го класу (20 листопада 1939)
• Лицарський хрест Залізного хреста (16 червня 1940)
• Нагрудний знак «За танкову атаку» в бронзі (15 жовтня 1940)
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі (19 серпня 1942)

• Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9