Фрідріх Айзенлор (архітектор)

Фрідріх Айзенлор
Фрідріх Айзенлор
нім. Friedrich Eisenlohr
Народився	23 листопада 1805 ; Леррах
Помер	27 лютого 1855 (49 років) ; Карлсруе, Велике герцогство Баденське
Країна	Німеччина
Діяльність	архітектор, викладач університету
Галузь	архітектура і залізнична спорудаd
Знання мов	німецька
Заклад	Університет Карлсруе
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Якоб Фрідріх Айзенлор (нім. Jakob Friedrich Eisenlohr, (23 листопада 1805(1805-11-23) , Леррах — 27 лютого 1855(1855-02-27) , Карлсруе )) — німецький архітектор та професор університету.

Біографія

Син фрайбурзького протестантського пастора та декана Якоба Фрідріха Айзенлора (1777—1854) і двоюрідний брат Вільгельма Айзенлора(інші мови) навчався в 1821—1824 рр. у Фрайбурзі-ім-Брайсгау під орудою Крістофа Арнольда(інші мови) ^[5], потім у будівельній школі Фрідріха Вайнбреннера в Карлсруе. У 1826—1828 рр. подорожував Італією, перш ніж стати учнем будівничого, а в 1830 році — стажером будівничого. З 1832 року працює викладачем у Політехнічній вищій школі в Карлсруе, а в 1839 році став там професором теорії будівництва. У 1853 році — будівельний інспектор та керівник будівельної школи Політехнічного інституту. Одним з його учнів був Генріх Ланг(інші мови). ^[6]

Айзенлор одружився з Вільгельміною фон Біденфельд (1801—1882), дочці Фердинанда Фрідріха фон Біденфельда (1764—1834).

Проєкти

Його стиль формувався під впливом романського періоду. Одним із його перших завдань як помічника Генріха Гюбша(інші мови) було керівництво перенесенням церкви монастиря Тенненбах(інші мови) до Фрайбурга, де її освятили як Людвігскірхе^[de] в 1839 році.

З 1839 року займався переважно будівлями Баденської залізниці. Окрім планів усіх станцій на Баденській магістралі між Мангаймом і Фрайбургом, він підготував типові плани для понад 300 диспетчерських. ^[5] Вокзали в Мангаймі та Гайдельберзі побудовано в 1839/1840 роках. Мангаймський вокзал Айзенлора проіснував не довго. Будівлю спроєктували як тупикову станцію і її довелося перенести та перепроєктувати, коли в 1867 році відкрили міст через Рейн до Людвігсгафену. Перший залізничний вокзал Гайдельберга, спроєктований Айзенлором на околиці центру міста, замінено в 1955 році абсолютно новою будівлею на околиці міста, а старий демонтовано. Назва Бангофштрассе досі нагадує про початкове місце розташування. Після цього в 1844—1846 рр. відкрито вокзал Карлсруе, а також Баден-Баден. Вокзал Карлсруе використовувався за призначенням лише до 1913 року, але продовжував використовуватися як ринкова зала до 1960-х років. Сьогодні на його місці стоїть Баденський державний театр. Крім вокзалу Оффенбургу, збереглися також диспетчерські і невеликі вокзали в Ларі, Кенцингені, Еммендінгені, Оршваєрі, Фрізенгаймі та Денцлінгені. ^[5]

Інтенсивна робота Айзенлора із залізничними будівлями спонукала його в 1850 році взяти за основу дизайн залізничних диспетчерських, оголосивши конкурс на редизайн корпусу класичного годинника із зозулею. Його дизайн годинника Bahnhäusles став моделлю для годинників із зозулею, які виробляються з того часу.

Але окрім залізничних будівель, варто згадати й інші громадські та приватні будівлі спроєктовані або реконструйовані Айзенлором, такі як Ортенберзький замок (1838—1843), житловий будинок Weingut Dr. Bürklin-Wolf(інші мови) у Вахенгаймі приблизно 1840 року, спа-центр та питний зал у Баденвайлері (1851—1853) та Фрайбурзький художній та фестивальний зал (1846—1854).

Крім того, Прусський пам'ятник на Старому кладовищі в Карлсруе, відкритий 23 липня 1852 року, спроєктував Айзенлор у 1850—1852 рр. спільно з берлінським скульптором Августом Кіссом.^[7]

Окрім світських будівель, спроєктував каплицю Старого кладовища в Карлсруе (1842). Протестантську колегіальну церкву в Ларі відновили та розширили в 1848-51 роками за проєктом Айзенлора, а після його смерті протестантські міські церкви, які він планував, побудували в Баден-Бадені та Оффенбурзі. Однак не все, що планував Айзенлор, реалізовано. В Оффенбурзі планування спочатку доручили архітектору Едуарду Германну, який спроєктував вежу інакше, ніж планував Айзенлор. Але Германн також помер під час будівництва, і його наступник Людвіг Арнольд ще більше змінив проєкт. Крім того, терміни будівництва затягнулися через брак коштів. Церкву пошкодив шторм в 1886 році та перебували через руйнацію після бомбардування залізничної станції Оффенбург під час Другої світової війни.

Нагороди

1842: Член-кореспондент Королівського інституту британських архітекторів;
1832: Почесне членство в Швейцарському товаристві інженерів та архітекторів

Доробок

Friedrich Eisenlohr: Ornamentik in ihrer Anwendung auf verschiedene Gegenstände der Baugewerke. Ausgeführt oder zur Ausführung entworfen von F. Eisenlohr. Karlsruhe 1849, 1861, [1867], online (1867): [1], [2], [3].
Friedrich Eisenlohr: Bauverzierungen in Holz zum praktischen Gebrauch für Zimmerleute, Tischler und sonstige Holzarbeiter. Aus des Verfassers Ornamentik besonders zusammengestellt, entworfen und ausgeführt von F. Eisenlohr. Karlsruhe [1851 bis ca. 1870].
Friedrich Eisenlohr: Ausgeführte oder zur Ausführung bestimmte Entwürfe von Gebäuden verschiedener Gattung als Unterrichtsmittel für Gewerb- und technische Schulen, so wie für Baumeister. Karlsruhe [1852–1859].
Friedrich Eisenlohr (Hrsg.); K. Klunzinger: Mittelalterliche Bauwerke im südwestlichen Deutschland und am Rhein. 1. Heft: Zisterzienser-Kloster Maulbronn. Mit einer artistischen Beschreibung von Dr. K. Klunzinger. Karlsruhe 1853; uni-karlsruhe.de (PDF) — uni-karlsruhe.de (PDF).
Friedrich Eisenlohr (Hrsg.); F. Feederle (Aufnahme): Holzbauten des Schwarzwaldes. Aufgenommen von F. Feederle. Karlsruhe 1853, online:.
Friedrich Eisenlohr (Hrsg.); Jakob Hochstetter: Mittelalterliche Bauwerke im südwestlichen Deutschland und am Rhein. 2. Heft: St. Michaels Kapelle zu Kiederich. Karlsruhe 1857, uni-karlsruhe.de (PDF).
Friedrich Eisenlohr: Sammlung von Hochbauten der Großherzoglich Badischen Eisenbahn, enthaltend Bahnhöfe, Stationen und Bahnwartshäuser, Ansichten, Schnitte und Grundrisse. 3 Bände, Karlsruhe 1865—1873.

Література

Mathias Bäbler, Marie Therese Bätschmann: Mit Zirkel und Palette. Theodor Zeerleder (1820—1868), Berner Architekt, Zeichner, Orientreisender. Stämpfli, Bern 2006, ISBN 3-7272-1223-3 (passim).
Gerlinde Brandenburger: Denkmäler, Brunnen und Freiplastiken in Karlsruhe 1715—1945. Badenia-Verlag, Karlsruhe 1987, ISBN 3-7617-0264-7 (online).
Hans Joachim Clewing: Friedrich Eisenlohr. Der Zeichner und Baumeister. In: Badische Heimat. Band 36, 1956, S. 23 ff. (badische-heimat.de [PDF; 2,7 MB]).
Erik Roth: «Einfach aber solid und des Gegenstandes würdig». Erhaltene Bahnhofsbauten Friedrich Eisenlohrs an der Rheintalbahn. In: Bettina Fürderer, Andreas Haasis-Berner (Hrsg.): Zur Geschichte des öffentlichen Verkehrs im ländlichen Raum. verlag regionalkultur, Ubstadt-Weiher u. a. 2023, ISBN 978-3-95505-371-0, S. 177—194 (Lebenswelten im ländlichen Raum. Historische Erkundungen in Mittel- und Südbaden, 7).
Alfred Woltmann: Eisenlohr, Friedrich. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 5, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, S. 767 f.