Фіалко Наталія Михайлівна

Фіалко Наталія Михайлівна
Народилася	20 грудня 1949(1949-12-20) (75 років)  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	науковиця, викладачка університету
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Вчене звання	професор
Заклад	Інститут технічної теплофізики Національної академії наук України і НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Членство	Академія будівництва України і НАНУ
Нагороди

Наталія Михайлівна Фіалко (нар. 20 грудня 1949, Київ) — український вчений в галузі теплофізики та теплоенергетики, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, професор. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Народилася 20 грудня 1949 року в Києві^[1].

У 1972 році закінчила Київський політехнічний інститут (спеціальність — «Теплофізика»), відтоді працює в Інституті технічної теплофізики НАН України, де пройшла шлях від інженера до завідувача відділу^[2].

У 1975—1978 роках навчалась в аспірантурі, а у 1980 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Дослідження температурних режимів тіл за наявності рухомих концентрованих джерел енергії»^[3].

З 1995 по 2000 рік — вчений секретар інституту^[2].

У 1994 році захистила докторську дисертацію на тему: «Дослідження процесів теплопереносу при реалізації прогресивних ресурсозберігаючих технологій обробки матеріалів»^[3].

З 1995 року обіймає посаду завідувача відділу теплофізики енергоефективних теплотехнологій (до 2017 року — Відділ малої енергетики).

У 2000 році була обрана членом-кореспондентом НАН України^[4].

З 2005 року очолює кафедру теплоенергетичних установок теплових і атомних електростанцій Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», також було присвоєно вчене звання «професор»^[2].

З 2006 року — завідувач відділу надійності теплотехнічного обладнання енергоблоків АЕС в Інституті проблем безпеки АЕС НАН України^[5].

З 2012 року — дійсний член Академії будівництва України.

Вчений секретар Національного комітету України з тепло- та масообміну, член центрального правління Науково-технічної спілки енергетиків та електротехніків України, член Експертної ради МОН України, член редколегій фахових видань: «Промислова теплотехніка», «Віконні технології», «Відновлювана енергетика», «Современная наука», «Енергетика: економіка, технології, екологія» тощо, член двох спеціалізованих вчених рад^[1].

Автор понад 580 наукових праць, зокрема 11 монографій, 3 посібників, понад 20 авторських свідоцтв та патентів на винаходи тощо^[6]. Підготувала 9 кандидатів та 4 докторів наук. Наукові інтереси стосуються енергозберігаючих технологій та проблем малої теплоенергетики. Серед здобутків — здійснення системного аналізу стану і стратегічних варіантів підтримки, реконструкції та розвитку децентралізованої енергетики України^[1].

• Державна премія України в галузі науки і техніки (2013) — за роботу «Енергоефективні технології прискореного зведення об'єктів промислового та цивільного будівництва»^[7];
• орден «За трудові досягнення» Міжнародного Академічного Рейтингу популярності «Золота Фортуна» (2009, 2012)^[1];
• Почесний енергетик України (2007)^[1];
• Заслужений діяч науки і техніки України (1998) — за вагомий особистий внесок у розвиток наукових досліджень, зміцнення науково-технічного потенціалу України та з нагоди 80-річчя Національної академії наук України^[8];