Філідор рископерий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Горнерові (Furnariidae)
Рід:	Філідор-лісовик (Automolus)
Вид:	Філідор рископерий

Біноміальна назва

Automolus subulatus
(Spix, 1824)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Sphenura subulata
Hyloctistes subulatus

Посилання

Вікісховище:	Automolus subulatus
Віківиди:	Automolus subulatus
EOL:	917811
ITIS:	560508
NCBI:	589968

Філідо́р рископерий^[2] (Automolus subulatus) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Амазонії. Раніше вважався єдиним представником монотипового роду Рископерий філідор (Hyloctistes), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження був переведений до роду Філідор-лісовик (Automolus)^[3]^[4].

Опис

Довжина птаха становить 17-18 см, вага 24-32 г. Верхня частина тіла оливково-коричневе, тім'я дещо темніше. Тім'я, шия і спина поцятковані охристими плямами. Крила і хвіст рудуваті. Горло світло-охристе, нижня частина тіла тьмяно-бурувата, груди поцятковані жовтуватими плямами.

Підвиди

Виділяють два підвиди:^[5]

A. s. lemae (Phelps & Phelps Jr, 1960) — південна і південно-східна Венесуела (Амасонас, Болівар);
A. s. subulatus (Spix, 1824) — південно-східна Колумбія (на південь від Мети і Ваупесу), схід Еквадору і Перу, бразильська Амазонія і північна Болівія.

Бурочеревий філідор раніше вважався конспецифічним з рископерим філідором.

Поширення і екологія

Рископері філідори мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії і Бразилії. Вони живуть в підліску заболочених тропічних лісів, у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті до 1700 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1300 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться безхребетними. Гніздяться в норах^[6].

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Automolus subulatus.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Claramunt, Santiago; Derryberry, Elizabeth P.; Cadena, Carlos Daniel; Cuervo, Andrés M.; Sanín, Camilo; Brumfield, Robb T. (2013). Phylogeny and classification of Automolus foliage-gleaners and allies (Furnariidae). The Condor. 115 (2): 375—385. doi:10.1525/cond.2013.110198.
↑ J. van Remsen. Revisar la clasificación de Automolus y parientes; Propuesta (601). — 2013.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 лютого 2022.
↑ Conejo-Barboza, Karla; Sánchez, César; Sandoval, Luis; Greeney, Harold F. (2020). Nest design and parental care of Striped Woodhaunter Automolus subulatus. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 140 (4): 468-476. doi:10.25226/bboc.v140i4.2020.a10.