Філіппов Володимир Ігоревич

Володимир Філіппов
Володимир Філіппов
	На церемонії нагородження «Коронації слова 2013»
	На церемонії нагородження «Коронації слова 2013»
Дата народження	18 січня 1968 (57 років)
Місце народження	Севастополь
Громадянство	Україна
Професія	продюсер
IMDb	ID 3763922
	Філіппов Володимир Ігоревич у Вікісховищі

Володи́мир І́горович Філі́ппов (також Філіпов;^[2] нар. 18 січня 1968) — український продюсер і художник, співзасновник і генпродюсер продюсерського центру «ІнсайтМедіа» (InSiteMedia).^[3]

Життєпис

Народився у 1968 році у Севастополі.

Трудову діяльність почав у 1985 році на посаді художника-бутафора в севастопольському академічному російському драматичному театрі ім. А. В. Луначарського.

Навчання, робота

1986 року закінчив Севастопольську художню школу (клас Гур'єва М. М), 1987 року створив програмну роботу «Велика Біла Смуга. Зречення від штучного в мистецтві, та й від самого мистецтва як такого», ленд-арт на мисі Фіолент у Севастополі.

У 1988—1989 роках навчався у Московському поліграфічному інституті, спеціальність — художник-графік.

Членство в професійно-творчих союзах

1995 — Міжнародна федерація художників і графіків IFA.

1999 — Об'єднання художників ПМК (Подорож. Мистецтво. Комунікація). Москва.

2009 — Професійно-творчий союз художників та мистецтвознавців «Академія абстракціонізму». Севастополь.

2011 — Асоціація кінопродюсерів України.

Кінематограф

Почав займатися кінопрокатом під закінчення радянської ери: організував показ в УРСР «Чорна троянда — емблема печалі, червона троянда — емблема кохання», «Таксі-блюз».

Продюсер (телефільмів та телесеріалів)

У 2000-х почав займатися телевізійним продюсуванням, серед проєктів:

«Міліцейська академія» (рос. «Милицейская академия», телесеріал, комедія, Росія / Україна, 2005)
«Рецепт „Ортопеда“» інша назва «Найвища міра» (рос. «Высшая мера», телесеріал, кримінальна драма, Росія / Україна, 2005)
«Присяжний повірений» (рос. «Присяжный поверенный», (телесеріал, Росія, 2005)
«Золото Кольджата» (рос. «Золото Кольджата», телефільм, Росія, 2006)
«Чартер» (рос. «Чартер», телефільм, бойовик, Росія, 2006)
«Не намагайтеся зрозуміти жінку» (рос. «Не пытайтесь понять женщину», телефільм, мелодрама, Росія, 2008).

Продюсер (кінофільми)

У 2010-х став співзасновником українського продюсерського центру «ІнсайтМедіа» і став продюсувати кінофільми для прокату.^[4]^[5]

«ТойХтоПройшовКрізьВогонь» (2011)
«Звичайна справа» (2013)^[6] — не значиться у титрах, компанія-виробник не ІнсайтМедіа
«Іван Сила» (2013)
«Гніздо горлиці» (2016)
«Червоний» (2017)
«Стрімголов» (2017)
«Іній» (2017)
«Брама» (2017)
«Зрадник» (2017)
«Козак та мольфар» (2018)
«Коли падають дерева» (2018)^[7] — не значиться у титрах, компанія-виробник не ІнсайтМедіа
«Тарас. Повернення» (2019)
«Антон» (2019)
«Мій карпатський дідусь» (2023)

Участь у міжнародних кінофестивалях

«Золотий абрикос», Вірменія та у конкурсній програмі Міжнародного Одеського Кінофестивалю, Україна.
Фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» був офіційно висунутий Українським оскарівським комітетом на здобуття премії Оскар як найкращий іноземний фільм, та потрапив до лонг-лист номінантів на кінопремію «Оскар».
2008 «Не намагайтеся зрозуміти жінку», 90 хв., режисер Марія Соловцова, спільне виробництво «Інтра-фільм», Росія.
2006 «Золото Кольджата», 80 хв., режисер Дмитро Орлов, спільне виробництво «СІМ», Росія.
2006 «Чартер», 80 хв., режисер Дмитро Орлов, спільне виробництво «СІМ», Росія.
2005 «Присяжний повірений», (серіал 8х45), режисери Олександр Горновський та Олександр Пронкін, спільне виробництво «СІМ», Росія.
2004 «Вища міра», (серіал 8х52), режисер Валентина Чичкун, спільне виробництво «Інтра-фільм», Росія та студія Михайла Пінтусевича, Україна.
2004 «Неоновий РАЙ», 10 хв., автор Саїд Атабеков, відео-арт, одноканальна відеограма.
2004 «Той що заспокоює розум», 10 хв., автор Володимир Філіппов, відео-арт, триканальна відеограма.
2003 «Дозвольте увійти», (серіал 12х26), режисери Сергій Талібов та Руслан Нікулін, спільно зі студією «Сім'я від А до Я», Україна.
2003 «Одна година бездіяльності», 60 хв., автор Володимир Філіппов, відео арт, одноканальна відеограма.
2002 «УВС», (серіал 18х45), режисер Валентина Чичкун, спільно зі студією «Сім'я від А до Я», Україна.
2002 «Epure», 5 хв., автор Володимир Насєдкін, відео-арт, одноканальна відеограма.
2002 «Про пам'яті», 60 хв., автор Володимир Філіппов, артфільм.
2002 «Природне відчуття від життя», 70 хв., автор Володимир Філіппов, відео-арт, двоканальна відеограма.
2002 «Вмираючий концептуалізм», 60 хв., автор Володимир Філіппов, відео-арт, одноканальна відеограма.
2001 «Явление субъекта», 10 хв., автор Владимир Філіппов, відео-арт, дванадцятиканальна відеограма.
2000 «Гра», 36 хв., автор Володимир Філіппов, відео-арт, фільм-подорож.

Живопис

Виставки

Рік	Назва виставки	Місце проведення, країна
2020	"Кінцева інформація"	Музей національного мистецтва культури Молдови. Кишинів. Молдова.
2019	Музичне натхнення	Вернісаж. Вюрцбург. Німеччина
2015	"Ринок - смерть індивідуума" 5 арт діалогов с Володимиром Філіпповим	Луний парк, приморський бульвар. Одеса. Україна.
2015	Буденність	Замок культури Bagnoles-де-l'Orne. Франція
2015	Видима гармонія	Замок культури Bagnoles-де-l'Orne. Франція
2015	«Перетворення». Відео-арт. 30 хв.	6-й Одеський Міжнародний кінофестиваль. Одеса. Україна.
2015	Прояв образу в буденному. В рамках 6-го Одеського Міжнародного Кінофестивалю.	Одеський музей східного і західного мистецтва. Одеса. Україна.
2015	Прояв образу в буденному.	Галерея Зайделя. Кельн. Німеччина.
2015	Прояв образу в буденному.	Чернівецький обласний художній музей. Чернівці. Україна.
2014	Кінцева інформація.	Чернівецький обласний художній музей. Чернівці. Україна.
2014	Прояв образу в буденному.	Культурний інформаційний центр при посольстві України у Парижі. Париж. Франція.
2014	Живопис.	Севастопольський художній музей ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
2011	Живопис. Графіка.	Севастопольський художній музей ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
2011	В очікуванні світла. Виставка живопису спільно з Ігорем Філіпповим.	Igallery. Вадсе. Норвегія.
2010	Відчай щоденних переживань. Вибір. Інсталяції.	Бердянський художній музей ім. І. І. Бродського. Бердянськ. Україна. Галерея Зайделя. Кельн. Німеччина.
2009	Лінії світла Варанегра.	Дім мистецтв. Вадсе. Норвегія.
2004	Неоновий рай. Автор ідеї: Саід Атабеков Абіл (Саід). Відео-арт. 10 хв.	Харків. Україна.
	Той що заспокоює розум. За участю Саіда Атабекова Абіл (Саід). Відео-арт. 3 х 10 хв.	Самарканд. Узбекистан.
	2003 Зупинка — двадцять шість — хвилин. Відео-арт. 26 хв.	Залізнична станція Обозерская. Росія.
	Одна година простою. Відео-арт. 60 хв.	Ферапонтів. Росія.
	Просування. Відео-арт, 100 годин.	Малий манеж. Москва. Росія. Палац молоді. Санкт-Петербург. Росія.
	Просування. Фрагментація сприйняття в цілому. Відео-арт. 60 х 1 хв.	Галерея «Палітра». Харків. Україна.
	Ручна робота. Раптове усвідомлення марності застарілих технологій і методів у свідомому бажанні відобразити зображуване. Мэйл-арт.	Фотогалерея. Новосибірськ. Росія.
	Зречення від мистецтва.	Галерея «Палітра». Харків. Україна. Центральний Будинок Художника. Київ. Україна.
2002	Життя у роботі. Фотопанно.	Академія дизайну. Харків. Україна. Фотогалерея. Новосибірськ. Росія. Артцентр. Cheleferd. Норвегія.
	Про пам'ять. За участю Віталія Крохи. Відео-арт. 60 хв.	Перша демонстрація була проведена одночасно на п'яти телеканалах в місті Харкові. Україна.
	Рух. Візуальний аргумент про сприйняття простору в часі і часу в просторі. За участю Віталія Крохи. Відео-арт. 100 годин.	Дороги Київ — мис Roco. Україна — Португалія.
	Штучний поділ природного простору. Ленд-арт.	Мис Roco. Португалія. Ленд-арт. Норд Кап. Норвегія.
	Помираючий концептуалізм. Ленд-арт.	Головна площа. Cheleferd. Норвегія.
	Природне відчуття життя. Відео-арт. 2 х 70 хв. Коротка версія 10 хв.	Cheleferd. Норвегія.
	Epure. За участю Володимира Насєдкіна. Відео-арт. 5 хв.	Нижній Тагіл — Харків. Росія — Україна.
	Зустріч. Виставка живопису та графіки спільно з Ігорем Філіпповим. Артцентр.	Cheleferd. Норвегія.
	Спонтанні пошуки евритмії. Фотопанно. Артцентр.	Cheleferd. Норвегія. Галерея «Палітра». Харків. Україна. Фотогалерея. Новосибірськ. Росія.
2001	Спостерігач. Художник і модель. Боді-арт/Перформанс.	Галерея «Палітра». Харків. Україна.
	Спостерігач. Художник і модель. Вечірній покликаних. Боді-арт/Перформанс.	Виставковий зал Спілки художників Росія. Архангельськ. Росія.
	Штучний поділ природного простору. Ленд-арт.	Озеро Байкал. Листв'янка — Танхой. Росія.
	Візуальне дослідження штучних об'єктів, з природним та штучним освітленням. Ленд-арт. Протока Айя. Озеро Байкал. Росія.
	Трансформація штучного об'єкта в об'єкт мистецтва. Ленд-арт.
	Семінар — Демидівський кар'єр.	Київ — Нижній Тагіл. Україна — Росія. Спори про непостійність сучасного мистецтва як приклад живописні полотна «Тити СВІЙ».
	Перформанс / Живопис.	Нижньотагільський муніципальний музей образотворчих мистецтв. Нижній Тагіл. Росія.
	The Game. Відео/Перформанс.	Галерея «Палітра». Харків. Україна.
	Зустріч. Виставка живопису та графіки спільно з Ігорем Філіпповим.	Виставковий зал Спілки художників. Архангельськ. Росія.
	Природна перешкода. Відео-арт. 10 хв.	Листв'янка-Тальци. Росія.
	Явище суб'єкта. Відео-арт. 12 х 10 хв.	Листв'янка. Росія.
2000	Про сенс ведення подорожніх щоденників. Фотопанно.	Український дім. Київ. Україна. Муніципальна галерея. Харків. Україна. Севастопольський художній музей ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
	Додаткові елементі на фоні тибетського пейзажу. Відео-арт. 60 хв.	Катманду-Лхаса. Непал-Тибет.
	Гра. Відео-арт. 36 хв.	Катманду-Лхаса. Непал-Тибет.
	Вибір. Перформанс.	Дворцова площа. Катманду. Непал.
	Ступа в пам'яті Шабурова. Перформанс.	Берег річки Брахмапутра. Лхаса. Тибет.
	Візуальне дослідження штучного об'єкта, з природним та штучним освітленням. Ленд-арт.	Мис Айя. Крим. Україна.
	Тибетський пейзаж. Виставка фотографії і відео-арту.	Галерея «Палітра». Харків. Україна.
	Метаморфози Далі, отримані в результаті несподіваного візиту до театру-музею Фігерас мною і моєю Галлою. Перформанс.	Галерея «Палітра». Харків. Україна.
1999	Велика Біла Смуга. Фотопанно.	Український дім. Київ. Україна.
	Володимир+Володимир. Виставка графіки спільно з Володимиром Насєдкіним.	Муніципальна галерея. Харків. Україна. Севастопольський художній музей ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
1998	Зустріч. Виставка живопису та графіки спільно з Ігорем Філіпповим.	ЦДХ. Москва. Росія. Муніципальна галерея. Харків. Україна. Севастопольський художній музей ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
1989	Спостерігач. Художник і модель. Перформанс.	Готель «Молодіжний». Москва. СРСР.
1987	Велика Біла Смуга. Зречення від штучного в мистецтві, та й від самого мистецтва як такого. Ленд-арт. За участю Стаса Куракова (Паланкера)	Мис Фіолент. Севастополь. СРСР.

Групові виставки та пленери

Рік	Назва виставки	Місце проведення, країна
2019	Трольфреалізма
2017	Кулькова ручка	Галерея Карась. Київ. Україна.
2016	Україна Європейська. Виставка абстрактного мистецтва	Чернівецький обласний художній музей. Чернівці. Україна
2015	Кулькова ручка	Галерея Карась. Київ. Україна.
2015	Всеукраїнська художня виставка «Абстрактний Живопис України»	Центральний будинок художника. Київ. Україна
2014	Проєкт «Прозорість»	Галерея Зайделя. Кельн. Німеччина.
2014	Сучасна абстракція.	Галерея Зайделя. Кельн. Німеччина.
2014	Варіації сприйняття.	Галерея Зайделя. Кельн. Німеччина.
2014	II бієнале камерної абстрактної акварелі.	Севастопольський художній музей ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
2013	Сучасна абстракція.	Севастопольський художній музей ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
2013	V бієнале Академії Абстракціонізму.	Севастопольський художній музей ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
2013	Проєкт «Прозорість».	Бердянський художній музей ім. І. І. Бродського. Бердянськ. Україна.
2012	Проєкт «Євро 20/12».	Одеський музей західного і східного мистецтва. Одеса. Україна.
2012	I бієнале камерної абстрактної акварелі.	Севастопольський художній музей ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
2011	Індустріальній пейзаж.	Запорізький обласний художній музей. Запоріжжя. Україна.
	Музика в абстракції. Одеський музей західного і східного мистецтва. Одеса. Україна.
	Живопис. Музей сучасного мистецтва України. Київ. Україна.
	IV бієнале Академії Абстракціонізму. Севастопольський художній музей ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
2010	Академії Абстракціонізму.	Севастопольський художній музей ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
	Проєкт «Двоїстість».	Бердянський художній музей ім. І. І. Бродського. Бердянськ. Україна. Галерея Зейдель. Кельн. Німеччина.
	Проєкт «führen Alle Wege нах Köln».	Statt музей. Кельн. Німеччина.
2005	Проєкт «Ревізія матеріалу».	Державна Третьяковська галерея. Москва. Росія.

Роботи в колекціях

Архангельського музею образотворчих мистецтв. Архангельськ. Росія.
Бердянського художнього музею ім. І. І. Бродського. Бердянськ. Україна.
Вадсьо Комуни. Вадсьо. Норвегія.
Галереї «Палітра». Харків. Україна.
Галереї «Кіно». Москва. Росія.
Галереї «Зайдель». Кельн. Німеччина
Іркутського обласного художнього музею ім. В. П. Сукачова. Іркутськ. Росія.
Культурного центру Фолдер. Челеферд. Норвегія.
Лебісбі комуни. Норвегія.
Музею сучасного мистецтва України. Київ. Україна.
Національного культурного центру Киргизстану. Бішкек. Киргизстан.
Нижньотагільского музею образотворчих мистецтв. Нижній Тагіл. Росія.
Севастопольського художнього музею ім. М. П. Крошицького. Севастополь. Україна.
Харківській Муніципальній галереї. Харків. Україна.

Нагороди

Орден Української Православної Церкви Рівноапостольного Князя Володимира;
Гран-прі всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова», «За найкращий кіносценарій для дітей»;
Спеціальний диплом дитячого міжнародного журі кінофестивалю «Молодість», «За найкращу режисуру»;
Спеціальний диплом міжнародного кінофестивалю «Корона Карпат», «За розвиток дитячого кінематографа»;
Урядова премія імені Лесі Українки в номінації «кінотворів для дітей та юнацтва».
Гран-прі Київського міжнародного кінофестивалю;
«Золотий Витязь» у номінації «Найкращий повнометражний фільм» XXI Міжнародного кінофоруму «Золотий Витязь», Росія;

Особисте життя

Одружений, має доньку.^[4]

Критика

Станом на 2017 Володимир Філіппов дуже слабко володів українською мовою, хоча й прожив у цій країні практично все життя. У своїй рецензії на фільм «Червоний», Ярослав Підгора-Гвяздовський описав мову Філіппова як «дикий суржик з понівеченої української та російської мов»^[8].