Філіпп Гаррель

Філіпп Гаррель
Philippe Garrel
Дата народження	6 квітня 1948(1948-04-06) (77 років)
Місце народження	Париж, Франція
Громадянство	Франція
Професія	режисер, сценарист
Роки активності	1964 — наш час
Член у	Groupe Zanzibard
Діти	Луї Гаррель, Esther Garreld і Léna Garreld
IMDb	ID 308042
Нагороди та премії
приз Луї Деллюка (2005) European Film Academy Critics Awardd (2006) Срібний ведмідь за найкращу режисуру (2023)
Філіпп Гаррель у Вікісховищі

Філі́пп Гарре́ль (фр. Philippe Garrel; нар. 6 квітня 1948, Париж, Франція) — французький актор, кінорежисер, сценарист та продюсер. Син актора Моріса Гарреля та батько Луї Гарреля.

Філіпп Гаррель народився 6 квітня 1948 року в західному передмісті Парижа Булонь-Біянкур в сім'ї відомого французького актора Моріса Гарреля. Вирішивши піти стопами батька, Філіпп рано захопився кінематографом і уже в 16-річному віці зняв за власним сценарієм свій перший фільм — «Діти, що розсварилися» (1964). У 1967 році він поставив дебютний повнометражний фільм «Марі на пам'ять».

У 1970-і роки Філіпп Гаррель знімав андеграундні картини, досліджував різні візуальні стилі, а починаючи з 1979 року випустив серію сюжетних автобіографічних фільмів.^[1]

У 1982 році Гаррель поставив фільм «Таємна дитина» за який він отримав приз імені Жана Віго. У 1984 році він отримав приз «Перспективи кіно» 37-го Каннського кінофестивалю за фільм «Свобода, ніч».

У 1991 фільм Філіппа Гарреля «Я більше не чую гітари» було номіновано на «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю (отримав «Срібного лева»). У 1998 році режисер зняв зірку французького кіно Катрін Деньов у стрічці «Вітер в ночі» (номінувався на «Золотого лева»). У 2000-му ще одну номінацію і Приз ФІПРЕССІ Гаррелю принесла «Дика невинність». У 2005 він отримав «Срібного лева» за «Постійних коханців». У 2011-м його фільм «Те літо пристрасті», головні ролі в якому зіграли Моніка Белуччі та син режисера Луї Гаррель, увійшов до конкурсної програми Венеційського кінофестивалю.

Філіпп Гаррель викладає в державній кіношколі La Femis у Парижі.

З 1969 до 1979 року Філіпп Гаррель перебував у романтичних стосунках з німецькою акторкою і співачкою, зіркою групи Velvet Underground Ніко. Вони познайомилися під час запису пісні «The Falconer» для саундтреку фільму Гарреля «Незаймане ложе». Гаррель зняв Ніко у семи своїх фільмах.

Філіпп Гаррель та акторка Бріжит Сі — батьки Луї Гарреля (нар. 1983) та Естер Гаррель. Філіпп почав знімати сина у своїх фільмах починаючи з 1988 року, коли він з'явився в епізоді «Запасних поцілунків».

Режисер

• Courant G. Philippe Garrel. Paris: Studio 43, 1983
• Salvarore R.M. Traiettorie dello sguardo: il cinema di Philippe Garrel. Padova: Il poligrafo, 2002
• Casas K. Philippe Garrel: el cine revelado. San Sebastián: Festival Internacional de Cine de Donostia, 2008
• Domenici V. Il corpo e l'immagine: il primo cinema di Philippe Garrel. Roma: Armando, 2008

У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[2]

• Філіпп Гаррель на сайті IMDb (англ.)
• Біографія Філіппа Гарреля [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Cinémathèque française(фр.)
• Філіпп Гаррель на сайті AlloCiné (фр.)
• Филипп Гаррель. «Практика себя» [Архівовано 19 червня 2014 у Wayback Machine.](рос.)