Фіногенов Павло Васильович
Павло Васильович Фіногенов (28 лютого 1919, село Фоміно Новоржевського повіту Псковської губернії, тепер Бежаницького району Псковської області, Російська Федерація — 22 січня 2004, місто Москва) — радянський діяч, міністр оборонної промисловості СРСР. Член ЦК КПРС у 1981—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 5-го, 10—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (15.01.1976). ЖиттєписНародився в селянській родині. У 1936—1941 роках — студент Ленінградського військово-механічного інституту. З липня 1941 року працював на заводі № 2 імені Кіркіжа в місті Коврові Владимирської області: змінний майстер, старший майстер (1941), заступник начальника, начальник цеху (1941—1946), начальник виробництва мотоциклів (1946—1948), начальник цеху (1948—1949), в.о. начальника виробництва № 5 (1949—1950), начальник цеху (1950—1953). У 1953 закінчив заочно Ленінградський військово-механічний інститут. У 1953 році — в.о. головного інженера, у 1953—1954 роках — головний інженер — заступник директора, у 1954—1960 роках — директор заводу № 2 імені В. Дегтярьова міста Ковров Владимирської області. У 1960—1963 роках — заступник голови Ради народного господарства (раднаргоспу) Владимирського економічного адміністративного району. У 1963—1965 роках — начальник 6-го управління Державного комітету РМ СРСР з оборонної техніки. У жовтні 1965 — 1973 року — заступник міністра, у 1973 — 29 січня 1979 року — 1-й заступник міністра оборонної промисловості СРСР. Указом Президії Верховної Ради СРСР («закритим») від 15 січня 1976 року Фіногенову Павлу Васильовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». 29 січня 1979 — 7 червня 1989 року — міністр оборонної промисловості СРСР. З липня 1989 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві. Помер 22 січня 2004 року. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі. Нагороди
ПриміткиДжерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia